Читати книгу - "Сікстен"

Тато забув відпустити вчительчину руку. І лише тепер відпускає. До того ж його обличчя стає кольору червоного автобуса.

— Ну, тоді дякуємо вам за все, — каже тато. — Дякуємо, дякуємо.

Він іде до дверей. Сікстен — за ним. Але потім зупиняється.

— Пані вчителько, а ви любите танцювати?

Вчителька мовчки киває головою. І тепер вона здається Сікстенові ще красивішою, ніж завжди.

— Тоді ви могли б разом танцювати, — каже він. — Тато страшенно любить танцювати. А я можу побути сам. Я звик бути сам уночі. Мені це навіть подобається.

— Мені також, — каже вчителька.

Тоді тато тягне Сікстена за руку.

— Ми вже підемо, — каже він. — Вибачте.

Але Сікстен не хоче йти. Йому дещо треба запитати у вчительки. Тоді тато каже, що вийде надвір і почекає його на свіжому повітрі.

— Ну, про що ти хочеш запитати? — цікавиться вчителька.

— Про свій правий черевик, — відповідає Сікстен. — Я думаю, він лежить в ящику для шкільних підручників.

Надвір Сікстен виходить в обох черевиках.

На шкільному подвір’ї тато грає у футбол з Бобо, Арне, Мікаелем Бурфошем та ще кількома хлопцями.

Він веде м’яча, легко обходячи Бобо. Потім підгилює його носаком і підкидає головою вгору.

Хлопці завмирають на місці, захоплені його майстерністю.

— Оце-то клас, — сопе Бобо.

— Ходімо, тату! — гукає Сікстен.

Тоді тато вдаряє по м’ячу, посилаючи його в бік Бобо.

Той приймає удар головою.

— Чудовий прийом, — каже тато.

Потім Сікстен з татом ідуть геть. Вони простують алеєю у затінку зелених дерев. Тато спітнілий і щасливий. Іде і пританцьовує на жорствяній стежці.

— Сікстене, — озивається тато.

— Га?

— Чого це ти згадав про танці?

— Я не знаю. Просто спало на думку.

Тато простягає руки й кружляє в танці — одне коло... друге.

— Хтозна, коли я востаннє танцював. Мабуть, сто років тому.

Сікстен збентежено розглядається довкола. Ген удалині їдуть на велосипедах у їхній бік якісь школярі.

— Мабуть. Але годі вже танцювати, — каже Сікстен. — Який ти подарунок хочеш на день народження?

— Мені однаково, Сікстене. Який завгодно. Тільки б це був сюрприз.

— А я хочу велосипед, — каже Сікстен.

Увечері вони сидять на канапі. Адже тато якийсь час працюватиме вдень, тож тепер вільний. Він міцно обіймає Сікстена за плечі.

Вони дивляться телевізор.

Там показують, як у Норвегії ловлять раків. Зображення періодично мерехтять. Сікстен дивиться на воду. І тоді йому на думку спадає узбережжя та Емма.

Тато дивиться на раків у телевізорі й усміхається.

— Правда ж, нам добре? — питає він. — Нам із тобою добре.

  БАЖАНО ЧОЛОВIКА В УНIФОРМI

Коли Сікстен іде шукати Юнте, сонце вже стоїть високо в небі. На шиї в нього рушник, а під джинсами плавки. Він готовий купатися.

А от Юнте ні. Йому ще треба допомогти Сліпому Свенові вставити чекову стрічку в касовий апарат. А потім насипати в коробки бананових карамельок і виставити їх на порожні полиці.

— Тато не переймається коханням, Юнте, — каже Сікстен, допомагаючи Юнте.

— Він просто не знає, що це таке, — пирхає Юнте.

— А що це таке?

— Ходімо, я тобі покажу.

Він веде Сікстена в комірчину і вмикає відео. На екрані телевізора з’являються чоловік і жінка. Вони качаються по піщаному узбережжі, а їх раз по раз омивають хвилі.

— Оце таке кохання, — каже Юнте. — А скоро ти побачиш іще дещо.

Перед тим, як виходити з комірчини, Юнте захоплює поліетиленовий пакет.

— Агов! — гукає Сліпий Свен. — Куди ви?

— Я беру сьогодні вихідний, — відповідає Юнте.

На узбережжі Юнте виймає з пакета цілу купу газетних сторінок.

— Дивися, — каже він.

Юнте навіть не перевдягається. Він у сорочці, штанях і картузику з козирком. Бо не любить засмагати.

Потім Юнте розкладає перед Сікстеном газетні сторінки.

— Тут є всі види жінок, — каже він. — Лишається тільки вибрати.

— Що вибрати? — дивується Сікстен.

— Жінку, з якою твій тато одружиться. Тут їх скільки завгодно.

І це справді так. У газетах повно невеличких оголошень від жінок, які шукають собі чоловіків для спільного життя.

— Невже всі вони хочуть одружитися? — ошелешено питає Сікстен.

— Ага, — відповідає Юнте й показує одне оголошення. — Ось послухай! «Приваблива, молода вегетаріанка життєрадісної вдачі шукає охайного практичного чоловіка. Відповідати на 2591».

— Тато любить курятину, — каже Сікстен.

— Таж ми, друже, не будемо вибирати перше, що трапило під руку, — каже Юнте. — Проглянемо всю купу.

І вони проглядають. На це йде немало часу. Вони читають про порядних жінок, що люблять прогулюватися пішки, і жінок середнього віку, що люблять мандрувати.

Сікстен коли-не-коли окидає оком узбережжя.

— Тепер тобі треба визначитися, — каже Юнте.

— Але я не думаю, що якась із них і справді підійде, — відповідає Сікстен.

— А ось ця? «Струнка жінка шукає чоловіка, з яким приємно було б ходити в кіно і просто жити. Я — чуттєва, а ти — високий. Шлю фото. Бажано, щоб чоловік носив уніформу. Відповісти на 2623».

— О, — каже Сікстен. — Тато носить уніформу.

Потім він підводиться. Бо саме тієї миті побачив дівчину, яка стоїть неподалік у світло-червоному купальнику.

— Ну от, — каже Юнте. — Це саме те, що треба. Тож зупиняємося на 2623, так?

— Гаразд! — вигукує Сікстен. — Бувай, ще поговоримо!

І він чимдуж біжить до Емми.

Увечері, коли Сікстен збирається спати, приходить тато, щоб уголос почитати книжку. Він читає йому гарно ілюстровану книжку про мавпу, яку Сікстен любив слухати в шестирічному віці.

Тоді тато кладе мавпу біля Сікстена і вкриває обох.

— Добраніч, — каже він і підводиться.

— Тату, — каже Сікстен.

— Ну-у.

— Що означає «чуттєвий»?

Тато заклякає на місці.

— Чуттєвий? — перепитує він. — Ага, чуттєвий. Це означає... Навіщо тобі це знати?

— Просто цікаво.

— Он як. Власне, я знаю, що це означає. Тільки не знаю, як тобі пояснити.

— Це означає щось гарне?

— Так.

— Добре.

— Якщо ти трішки почекаєш, то я пошукаю в словнику.

Тато простує до дверей. Але коли доходить до порога, Сікстен ще раз його гукає.

— Що ще? — питає тато.

— Я вже знаю, що подарувати тобі на день народження, — каже Сікстен.

Коли тато повертається назад, Сікстен уже спить. Але тато все-таки знаходить те слово у товстому словнику.

Далі він мовчки його читає.

«Чуттєвий. Пристрасний, хтивий, жагучий».

Тоді здивовано дивиться на свого сплячого хлопчика.

А потім переводить погляд на фотографію своєї колишньої дружини, що висить на стіні.

ЛИСТ, ФОТО I КВИТОК У КIНО

Наступного дня Сікстен сидить у кімнаті Юнте. А Юнте сидить за письмовим столом, розклавши перед собою оголошення жінок, які хочуть вийти заміж. Оголошення чуттєвої пані він обвів червоним олівцем.

— Це нескладно, — пояснює він. — Той, кого зацікавила котрась жінка, всього-на-всього надсилає в газету листа. А звідти того листа пересилають їй.

— Атож, — каже Сікстен. — Але є одна проблема.

—