Читати книгу - "Зламана коханням, Ксенія Євчук"

На тіло, яке належить мені.

Покусує губи і в голові обдумує свої плани.

Вона не встигає відреагувати, навіть її охоронець.

Все відбувається швидко.

Мій кулак врізається в її обличчя. На жаль, у щоку, а не в ніс.

Пізніше я не зможу пишатися тим, що зламала їй ніс.

— Скотина, — кричить і махає руками.

Охоронець наближається до мене, витягуючи з-під пахви пістолет.

Наші люди виходять з машини і також витягують свою зброю, направляючи на нього.

Я знову роблю крок до неї, щоб вчепитись в її обличчя, та вона шипить і піднімає ногу, щоб вдарити мене.

Ніхто не наважується зробити перший постріл.

Голос Ланса позаду втягує мене, і я копаю її ногу своєю з такою силою, що її кістка повинна була розламатися.

Все так, як мене вчив Ланс.

— Сука, що ти робиш?! — кричить вона, і її охоронець притримує її на місці, щоб вона не впала на землю.

Я не збираюся зупинятись, проте руки Ланса обхоплюють мене в безжальний хват, що я більше не можу зробити і кроку.

Він затискає мої руки за спину, притискаючи мене до себе.

— Спокійно.

Я роблю удар, щоб вирватися, але учителів неможливо перемогти.

— Заспокійся, люба, — знову повторяє він.

Я важко дихаю від адреналіну, що захопив моє тіло.

— Лансе, що вона собі дозволяє?!

— Фуеґо, — виправляє мій чоловік із різкістю в голосі. — Моїй дружині щось не сподобалось. Я не в праві зупиняти її під час ігор.

Жінка нервово зиркає то на мене, то на нього. Потім на свого охоронця. Просить його сховати зброю і торкається своєї щоки, викривлюючи губи.

— Вона змарнувала моє обличчя!

— Ще раз ти торкнешся мого чоловіка, і я тоді це, що відбулось тільки що, здаватиметься просто смішним.

В повітрі відчувається напруга, вона відкриває рот, щоб сказати ще щось.

Щось, через що я зламаю руки Лансу, щоб дістатись її обличчя і добавити в іншу щоку.

Ланс зупиняє її, піднімаючи руку.

— Сідай в машину і повертайся до своїх справ. Не шукай собі проблем.

— Але Лансе... Фуеґо.

— Ти мене почула.

Чоловік піднімає мене на руки, не відпускаючи моїх стиснутих зап'ястків.

Я кусаю його в шию, охоплюючи його тіло ногами.

— Я роздратована.

— Я це відчуваю, золотце, — інша його рука стискає мої сідниці, доки він несе мене до машини. — А чи відчуваєш ти, наскільки я твердий зараз?

— Через ту жінку? — я гарчу і таки напевно повернусь за нею, коли він відпустить мене.

— Бляха, ні. Через тебе, — він ставить мене на ноги і відчиняє дверцята машини. — Ти зводиш мене з розуму, люба.

— Я тебе вб'ю.

— Перед цим дозволь себе трахнути, якщо твоя ласка...

Я намокаю від цих слів і хутко сідаю на місце, не бажаючи, щоб він відчув моє збудження.

Не знаю як в нього це виходить, проте він завжди вгадує мій настрій.

Ланс сідає на своє місце і знову блокує мою дверку.

— Про всяк випадок, — пояснює він.

Я довго не чекаю і випалюю, складаючи руки на грудях.

— Хто це була?

— Меріан Греко, — незадоволено відповідає він. — Дочка перевізника наркотиків в інші штати.

— Ти її трахав?

— Це не має значення.

— Має. Чому вона тебе цілувала і ти шкірився так, ніби це нормально? Тебе кожен день цілують якісь жінки?

— Хіба ти, а що?

— Ти трахав її? — ще раз повторюю своє запитання.

Я знайду її, якщо це так.

Не важливо коли, просто знайду.

— Колись, так. Ми давно не бачились і вона знає, що ти моя дружина.

— Тож вона просто по-дружньому поцілувала тебе?

— Я цього не казав. Це не був поцілунок в губи, щоб тебе це хвилювало.

Він дивиться на мене, шукаючи якісь синці чи царапини, які могла залишити та сука на моїй шкірі.

— Тоді я поцілую одного з твоїх охоронців в щоку. По-дружньому, — дражнюсь.

— Якщо хочеш мати кров на своїх руках, то зроби це.

— Я зроблю це, якщо ти ще раз зустрінешся з цією жінкою і дозволиш їй себе обіймати.

— Цього більше не повториться. Я здивований, що ти вдарила її...

— Вночі я вдарю тебе в пах, і тоді ти ще більше здивуєшся.

Я не розумію, чому я досі така роздратована. І чому я досі збуджуюсь від того, як він зі мною розмовляє.

— Це буде катастрофа. Мені прийдеться витрахати з тебе такі злі думки, дружино.

І я знаю, що він серйозно.

Він це зробить, як тільки ми приїдемо на місце.

В нього не сіпається жоден м'яз на шиї, отже, він насправді це зробить.

І від цього я готова просто зараз засунути в себе два пальці.