Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

Мама нарізає торт, а я ставлю чайник. Роблю мамі та подрузі чай, а для себе «несквік», який я п’ю лише вдома. Смакуємо торт та пиріг з вишнею з горячими напоями обговорюємо різні теми.

- Мам, а де Туз – згадую я, що хотіла запитати у мами, як тільки приїхала.

- Твій Туз, ще та шкода. Загнав сусідцького кота, ям нарив, весь сад перерив, два кущі навіть зів’яли з ягодами. Виріс так що не впізнаєш, так я його на прив’яз посадила – дивлюся перелякано – Льоля, не дивися так, це лише на день і то коли мене вдома немає, а так на ніч завжди відпускаю, а зараз знову мо де бігає біля сусідів.

- Хух, а то я вже подумала, а може взагалі не треба.

- Льоля, навіть не починай, вже сусіді почала жалітися.

- Та, що ти  сусіди, їм вічно не вгодиш, а він мій друг.

- Добре, добре, подивимося на його поведінку – задоволено посміхаюсь, бо знаю, що мама мене послухає.

- Дівчата, ви сидіть, а я вже піду, мені завтра на чергування, тож хочу раніше лягти.

- Так, добре мам, іди, ми тут приберемо все з Таєю.

- Льоля, не з Таєю, а сама, вона гостя в нас.

- Добре – буркаю.

Мама іде, а ми з подругою, говоримо довго, так порідному. Потім, я прибираю все на кухні, Тая хоче допомогти,  але мама права вона гостя. Та тут і прибирати немає, що три тарілки та чашки помити та поховати їжу в холодильник. Який забити під зав’язку всім, що люблю, видно, що матуся готувалася до мого приходу. Прибравши, ми по черзі приймаємо душ та розміщуємося на моєму двохспальному ліжку.

- У тебе добра мама і тут у тебе, так спокійно, дякую , що забрала – говорить у темряву подруга, бо я саме виключила світильник біля ліжку.

- А, ти , що думала, це ти ще з бабою Ніною не познайомилась, вона в мене вогонь. Завтра з нею ще познайомлю.

Перекинувшись декількома фразами, ми швидко засинаємо та прокидаємось майже одночасно. За вікном чути  вітер. Встаю, поки Тая ліниво потягується, не люблю довго лежати в ліжку. Накидаю халат та заглядаю у вікно.

- Ковалевська, вставай, сніг на дворі – верещу від радості, я не стримуюся, бо знаю мама вже пішла, ми залишилися самі.

- Та, не верещи ти так, що снігу ніколи не бачила ?

- Бачила, ще й, як, а ти ленива жопа – вмикаю колонку з своєю улюбленою музикою.

- Ох, Литвин, яка ж ти гучна – буркає сонна Тая – І полежати не даси.

- На тому світі належишся.

- Зменш, звук і встаю, хватить вже дригатися ніби тебе 320 Вольт вдарило.

- Дригаєшся в нас, ти а я танцюю.

- Зараз я тобі покажу, що таке справжні танці.

 Подруга підривається з місяця та починає танцювати у такт музики, а я разом з нею. Ось тобі і ранкова зарядка про яку мені завжди говорила мама. Ці танці це, як годинне кардіо.

- Я в душ – буру речі та зникаю за дверима.

- Ок, а я полежи , якийсь час в тиші – чую, як Тая без сила падає на ліжко.

 У ванній кімнаті проводжу, не довго часу. Вдягаю свій улюблений теплий спортивний костюм та шкарпетки, які зв’язала мама. Волосся висушу та збираю у всіма обожнювану дівчатами гульку.

Коли заходжу до кімнати бачу Тая розмовляє з кимось у кімнаті.

- Я ще не знаю, поговорю з Олею, якщо вона не проти, то можна. Все бай, брати у нас тут наплановується спа день – відхиляє дзвінок.

- Ольго, у мене до вас пропозиція. Телефонував Руслам – моє серце швидко реагує на це ім’я – Він завтра з відрядження повертатиметься з Одеси нібито, але це не точно, може нас з тобою забрати. Як ти на це дивишся? Запитую одразу, бо знаю тебе, щоб потім не бурка та ви з Русом не повбивали один одного в автомобілі.

- Я не проти – Тая дивиться здивовано.

- І все, а де твоє бурчання? Все поки ти не передумала зателефоную йому. І до речі, мені здається у нього хтось є. Так, що не бути тобі моєю невісткою – сміється подруга, а я видавлю посмішку, щоб не показувати справжні емоції

- Ок, ти поки збирайся, а я почаклую для нас на кухні. І я там чула, щось про спа день, мені не почулося, а ?

- Ні, тобі не почулося, я що даремно стільки речей брала.

Виходимо з подругою разом з моєї кімнати та розходимось вона в ванну, а я на кухню, вмикаю чайник як бачу спалах на телефоні.

«Привіт, я скучив! Як, ти?»

« Привіт, я теж. Я обре, а ти ?» - встигаю, лише це написати, бо потім заходить зібрана Таїсія і я відкладаю телефон.

- Хто пише?

- Та, так з роботи, запитували, чи не можу завтра на зміну вийти.

- А зрозуміло – бачу як мій телефон спалахує знову, але вже не реагую.

- Сніданок подано – ставлю на стіл все, що залишилося вчора.

- Твоя мама дуже смачно готує, а цей торт, це якась блаженство – муркоче задоволено дівчина.

- Тая, ти з таким апетитом їси, що і я захотіла шматочка.

- Не віддам, моє – подруга підтягує до себе тарілку.

- Не будь жаднюгою – тягнуся ложкою до смаколика та беру шматок – Смачно - дегустую.

- Я взагалі тебе не розумію, як можна бути такою рівно душною до цукрового раю?

- Не знаю, це напевно генетика, тато також не любив, от і я – говорю та приховую сум. Тая розуміє без слів та обнімає. Тиша, яка не давить, а я відчуваю, що людина, яка біля мене це назавжди.

- Дякую за обійми!

- Звертайся. Ну, що тепер спа день?

- А, ти що думаєш я передумаю, не дочекаєшся.

Тая іде до мене в кімнату готує все для процедур, вона любить такі штуку. А я прибираю на кухні та іду на вулицю погодувати Туза. Який сидів на крильці та чекав на мене. Мама, як обіцяла не прив’язала його, це не може не радувати. Він і справді виріс так, щоб я його і не впізнала. Але як завжди падає на спину, щоб я його почухала та погладила. Проводжу з ним декілька хвилин часу. А ще на вулиці сніг так і не перестає мести. Насипаю корм псу та іду до подруги, яка вже зачекалася.

- І що це за снігова баба до мене прийшла – крізь сміх вимовляє.

- Смійся, смійся я тебе на двір витягну і ти така будеш

- Спочатку спробуй.

- А, я спробую, ми ще в центр сходимо, потім до ба. Так що давай свої маски чи що там ти приготувала.