Читати книгу - "Секрет Імператриці, Kalli de Narro"

Стиснувши в руках якийсь предмет ми опинились вдома. Зручна ж ця телепортація. Бо зі столиці десь день дороги. Але задоволення доступне лиш для знаті. Створити амулет до тунелів то дуже складно. Вдома після всього цього було так приємно.

Тепло.

І без цього всього. Ну хоч відісплюсь. А скільки часу минула. Ну нехай відійдуть і запитаються що сталось. Знаючи ту імператорську сім'ю їм легше буде доробити ще один поверх бальному залу ніж просто заробити підлогу.

Я піднялась в ванну і покликала прислугу. Я скинула паравану сукню і залишилась тільки в корсеті. Але і його я відкинула коли набрали ванну. Я заскочила в теплу воду. Досить з мене пригод. Тепер як говорять в столиці пригод на рік вже вистачить, але я б сказала що аж до кінця життя. Справ з тими демонами мати більше не хочу. Я подивилась на служниць.

— Котра година? — запитала я тихо.

— За двадцять дванадцята, — відповіла Нора.

З мого обличчя відразу звіяло всю втому.

— Як… — прошепотіла я, кожен спогад пробігав перед очима, — Пройшло щонайменше 5 годин.

Як це могло статись. Ну тільки якщо більшість не було ілюзією. Вони були сильними. Тільки от перемагає той хто має важливішу причину це робити. Та тепер я лише хочу відпочити. Сон. Поїсти.

І спробувати вести нормальне життя граючи роль. Неначе тоді нічого не сталось. Вона померла коли пробралась в палац. Ніби слабке серце. Демонів не було. Підлога обвалилась, бо перекриття було слабке. Тюрму підірвав невідомий зрадник, який зразу втік.

Я не змогла повірити в це. І не зможу. Може всі повестись на це було легко. Але ті сцени що я бачила перед очима. Я завжди проклювала від цього шкіру нігтями. Їх не було можливо ні стерти, ні забути, на жаль. Час не лікує від такого. Бо той жах. То ціпеніння. Та безпорадність. Для мене це було найстрашнішим зі всього.