Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

— Ну, ти, Пашка, остраху нагнав, — Льошка пересмикнув плечима.

— Ви вірите у духів? Як індіанці? — не втрималася від запитання.

— Вірю. А тут ми, як ніколи, близько з ними. Хіба ви не відчуваєте? — чоловік зустрівся зі мною поглядом темно-карих очей.

Він був упевнений у своїх словах. Його віра знайшла відгук у моїй душі. Справді, де, як не тут, між небом та землею, у первозданному світі відчути це поєднання з нематеріальним світом, зі стихіями. Стати частиною, а не протиставляти себе природі.

— Хотілося б відчути, — задумливо промовила, обриваючи зоровий контакт. — Але ж ми зіпсовані цивілізацією. Викоренити її із себе не вийде. Потрібно шукати розумного балансу.

— Павле, досить філософії, — зупинив наш діалог Панкратов. — Куди підемо? Нам ще глину шукати.

— Глину можна знайти на березі річки, де вона розливалася. На цьому березі навряд вона є, — сказав Микита. Поки ми розмовляли, він пройшов уперед і повернувся до загону. — Пливемо до місця водопою. Тварин там зараз немає. А коли ми минулого разу там були, бруд мені здався червонуватим і слизьким. Треба перевірити.