Читати книгу - "Наркономіка. Як працює економіка картелів"

Як багато хто у прикордонні, він живе відразу в двох країнах, двічі на тиждень вирушаючи на лекції до США. Я поїхав на зустріч із ним у його помешканні в Тіхуані, що є також офісом Міждержавного центру захисту прав людини, невеликої громадської організації, яку він очолює. Я сходжу зовнішніми сходами багатоквартирного будинку, зупиняюся перед масивними вхідними дверима й чекаю, доки Кларк по черзі відчіпляє ланцюжки на дверях і перепрошує за затримку. П’ять місяців тому влада штату відкликала охоронців, яких надавала йому на час чергового небезпечного розслідування. Йому вдалося виявити низку посадовців штату, які продавали картелю фальшиві поліцейські посвідчення. Зрозуміло, що він міг накликати на себе біду.

У кабінеті, де вздовж стін порозкладувані книжки й документи, Кларк, наукові інтереси якого пов’язані з тіхуанським криміналітетом, розповідає мені про стан ринку перемитництва людей. Він регулярно розмовляє з місцевими «койотами», як тут називають перемитників людей, що деякі з них навіть брали участь у його лекціях у Сан-Дієго по скайпу, розповідаючи американським студентам про перемитництво. Загалом, каже він, є два види послуг. Головна опція – разом із гідом спробувати пішки подолати смугу, сподіваючись не наразитись на американських прикордонників. Для багатіїв і тих, хто не подужає долати річки, пустелі й гори, передбачена VIP-послуга: перетнути кордон «у порядку живої черги», тобто спробувати пройти паспортний контроль із фальшивими документами. «Койоти» доларів за сто купують використані візи й підмальовують зовнішність клієнта так, щоб він скидався на персонажа на світлині. Гід непомітно скеровує мігранта в чергу, яка рухається найшвидше, бо там черговий лише мигцем дивиться на документи. Ураховуються всі деталі: такому шукайбіді «койоти» не забувають навіть укинути до торби сувеніри, щоб виглядало правдивіше.

Проте, каже Кларк, останнім часом індустрія перевернулся:

– Теракти 11 вересня змусили США подивитися на кордон з погляду національної безпеки. Він тепер напрочуд добре патрулюється і є практично закритим.

Такі заходи ускладнили «койотам» надання послуг. У результаті стрибнули ціни: якщо раніше перетин із Тіхуани пішки коштував 2 000 доларів, то тепер – 5 000. Перетин у черзі був 5 000 доларів, нині – 13 000. У місцевих «койотів» «криза», каже він.

Наступного дня я й сам перетнув кордон на КПП в Сан-Ісідро. Хоча з моїм британським паспортом усе гаразд, під впливом розмови з Кларком я чомусь нервував, проходячи до США. Цікаво, а в скількох людей у черзі фальшиві документи або поквапом придбані сувеніри в торбі, щоб бути подібними до туристів? Пройшовши митницю, я зустрічаюся з Майком Хіменесом, старшим спецагентом прикордонної служби Сан-Дієго. Аби я краще уявляв собі, що чекає на нелегальних мігрантів, він провів мене вздовж тіхуанського кордону з боку США. Це справді наганяє холоду. Сейсмосенсори нотують кроки (хоча буває, що це олені), георадари виявляють тунелі, дистанційно керовані роботи обшукують каналізацію, бо іноді мігранти використовують і її. Через посилення охорони наземних кордонів більше людей рушає морем, що коштує від 5 до 9 тисяч доларів. У туман хиткий швидкохідний катер перевозить за рейс по 25 пасажирів до Санта-Барбари, що за дві сотні миль на північ від мексиканського кордону.

Водночас значно збільшилося покарання перемитників. У минулому американців не карали, якщо їх затримували з нелегальними мігрантами на борту. Тепер їх притягають до кримінальної відповідальності. Спільна з ФБР база біометричних даних надає прикордонникам інформацію про попередні судимості. І людей тепер заарештовують навіть за перевезення невеликої групи мігрантів; якщо в групі менш ніж семеро, гідів раніше відпускали. Хіменес каже:

– Коли покарання такі значні, важко знайти людей [для перемитництва мігрантів].

Звичайно, кордон і тепер можливо перетнути, але через додатковий рівень безпеки перемитники правлять більші суми. Очевидно, що гід, який ризикує бути заарештованим, зажадає куди більшу плату за послуги. Щоб гідів не затримували, деякі організації збільшили свій автопарк, і тепер автівка з мігрантами їде за автівкою гіда: якщо мігрантів зупиняють, гід залишається на волі. В огорожі на кордоні деякі гіди за допомогою портативних пилок на акумуляторах пропиляли проходи в грубих дротяних сітках. За словами Хіменеса, багато «койотів» покупляли собі дорогі прилади нічного бачення. Дехто використовує дрони. Бувало, перевантажені наркотиками безпілотники розбивалися біля кордону; нині ця ж технологія допомагає моніторити позиції й дозволяє мігрантам перетинати кордон непомітно.

Сучасні технології не тільки підвищили витрати контрабандистів, але й дали їхнім клієнтам можливість торгуватись і за допомогою зворотного зв’язку в соціальних мережах визначати надійність «койота». Свого часу «Шовковий шлях» створив конкуренцію в наркобізнесі, а тепер соцмережі дозволили потенційним мігрантам обмінюватись інформацією про ціни та якість послуг з перетину кордону. Один користувач на іспаномовній сторінці сайту Yahoo! запитує: «Чи знає хтось “койота”, котрий допоможе мені перетнути кордон до США?» Йому відповів «Хуан Карлос», який запропонував допомогу й повідомив, що в нього є GPS, досвід перебування в пустелі і він «знає англійську на 90 %». Такі зміни означають, що мігранти можуть тепер укладати кращі для себе угоди, ніж тоді, коли для цього поночі доводилось вештатися біля одного з міжнародних переходів.

А як суворіші заходи безпеки позначилися на бізнесі? На це питання спробувала дати відповідь група статистиків з Міністерства внутрішньої безпеки США100. На основі опитування впійманих мігрантів автори нагромадили тисячі одиниць інформації про ціни, які правили «койоти». Як з’ясувалося, літні люди, діти, жінки (особливо вагітні) мають платити більше, бо з ними на перетин кордону витрачається більше часу. Люди з Центральної Мексики, звідки традиційно спостерігається найбільший потік мігрантів до США, платять трохи менше, бо вони краще знають ринок і можуть виторгувати кращу ціну. Вчені дізналися, що перемитники надають знижки на групу, але якщо гурт завеликий, ціна починає зростати, бо провести потай цілу юрбу вкрай важко. Попит на послуги «койотів» зростає в переддень збирання врожаю або під час будівельного буму, бо обидві галузі господарства потребують дешевої робочої сили з Мексики.

Дослідники побудували графік залежності цін від часу на основі даних прикордонної служби та опитування, здійсненого іншими агенціями США та Мексики. Усі криві показують постійне і різке зростання ціни перетину кордону від 700—1400 доларів 1993 року до 1500—2400 доларів 2007 року (у цінах того року). Отже, в реальному вираженні середня ціна майже подвоїлася. Водночас дослідники відобразили кількість людино-годин, витрачених на охорону кордону. Обидві криві досконало корелюють (див. рис. 9.1). Схоже, що доповідь підтверджує свідчення з перемитницьких джерел Віктора Кларка: посилення охорони кордону з боку США значно збільшило вартість нелегального перетину кордону.

Прочитавши все