Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

Я підійшов ближче, нахилився до самої морди істоти і був потішений легким подмухом повітря з ніздрів велетня. Троль справді спав.

— Що з ним? — одразу ж поцікавилася Листиця, не встиг я ще й випростатися. Все ж таки цікавість у жінок на першому місці. Дивно інше, а що ці надміру допитливі красуні, всупереч приказці, зі своїми носами ходять.

— Ходи сюди, покажу.

І коли молодиця підійшла ближче, згріб її в оберемок і міцно поцілував. А потім прошепотів на вушко.

— Спить наше чудовисько печерне. А тобі, моя мила, ніколи не казали, що цікавій Варварі ніс відірвали?

— Говорили, — хихикнула Листиця. — Але не забували додавати, що деякі, особливо потайливі, чоловіки самі собі їжу готують і... спати лягають теж самі.

Перш ніж вимовити останню погрозу, вона трохи зам'ялася. Мабуть, задумалася, як та курка, що тікала від півня: «А чи не занадто швидко я біжу?». І додала тоном лагіднішим.

— Ходімо тоді й ми додому, Владиславе Твердиличу? Обід я коли ще зварила. Зовсім, мабуть, охолов?..