Читати книгу - "ВІЙН@: битви в кіберпросторі, Шейн Харріс"

доступ лише тим, «кому потрібно» знати, що сталося. Кожен випадок ставав секретним проектом у рамцях масштабнішої операції. За словами колишнього інформаційного аналітика з Міністерства оборони, який мав доступ до інформації про «Американську картеч», така поведінка АНБ ускладнювала життя іншим агентствам, заважала їм реагувати на виявлені прогалини в захисті та збирати інформацію про те, що сталося, – саме цього, очевидно, прагнув Александер. Завіса таємниці покривала майже всі аспекти нової кібермісії АНБ. Колишній аналітик Міністерства оборони описує реакцію АНБ на операцію «Американська картеч» як «захоплення влади».

Потребу в секретності можна було б зрозуміти, якби «хробак» Agent.btz був частиною розвідувальної програми Росії, Китаю або іншої держави. Проте представники Пентаґону ніколи не заявляли, що втручання в мережу спричинило витік секретної або будь-якої іншої життєво важливої інформації. Ніхто не з’ясував, чи заражений носій інформації, що став, на думку аналітиків, переносником інфекції, спеціально підкинули біля будівлі військового відомства або якийсь безтурботний військовослужбовець чи цивільний співробітник «підчепив» «хробака» Agent.btz за межами військової мережі, можливо, увійшовши до неї в інтернет-кафе з власного ноутбука, а потому мимохіть випустив шкідливу програму зі зовнішнього світу у внутрішню мережу. Цілком імовірно, що «пацієнт нуль» просто випадково підчепив «хробака» і іноземна держава тут ні до чого. Адже Agent.btz виявився різновидом практично нешкідливого «хробака» трилітньої давнини. Деякі офіційні особи, що працювали над операцією «Американська картеч», сумнівалися в причетності іноземних шпигунів. Адже якби шпигуни збиралися проникнути у святилище військового кіберпростору, то, мабуть, діяли б хитріше і бодай щось украли б. А, можливо, шпигуни просто зондували американську систему захисту й спостерігали за реакцією американців на вторгнення, щоб зрозуміти, як влаштована система безпеки.

Якби законодавці та чиновники з адміністрації Буша збагнули, що «хробак» Agent.btz був порівняно нешкідливим, вони б двічі подумали, перш ніж надавати АНБ такі широкі повноваження з управління кіберзахистом і кібератаками. Можливо, Александер і його підлеглі були зацікавлені в засекреченні подробиць вторгнення, щоб отримати важелі впливу й просунути АНБ на очолення Кіберкомандування. Це припущення вірогідне, якщо зважити на спроби Александера залякати державних службовців кіберзагрозами, а відтак переконати їх, що саме він і є та людина, яка «переможе чудовисько». «Александер, наче чарівник із країни Оз, створив ауру неймовірних можливостей, захованих за завісою у Форт-Міді, – каже колишній працівник адміністрації Обами, який тісно співпрацював із генералом у питаннях кібербезпеки. – Він використовував секретність, щоб упевнитися, що ніхто не зазирне за завісу».

Секретність була – і надалі залишається – потужним джерелом влади АНБ. Але агентство черпало силу також із параної, яка пустила паростки у душах чільників Міністерства оборони після операції «Американська картеч». Аби захиститися від потенційних вірусів, керівництво військових відомств заборонило використання зовнішніх носіїв у Міністерстві та всіх підрозділах збройних сил декретом, який викликав обурення військовослужбовців на полях бойових дій, позаяк портативні носії інформації використовували для перенесення документів і карт з одного комп’ютера на інший. Заборона протрималася кілька років після закінчення операції «Американська картеч». «Якщо ви дістанете USB-накопичувач і вставите його в мій комп’ютер, за кілька хвилин у двері постукають і комп’ютер конфіскують», – розповів Марк Мейбері, старший науковий співробітник ВПС США, під час інтерв’ю у його пентаґонському кабінеті 2012 року. На представників адміністрації Буша накотила хвиля страху перед кіберзагрозами. Вона накрила їх із головою і вихлюпнулася на наступного президента.

10. «Секретний складник»

Щойно Барак Обама переступив поріг Білого дому, його почали бомбардувати поганими новинами щодо стану державного кіберзахисту. Він провів секретну нараду з Майком МакКоннеллом у Чикаґо, і директор розвідки розповів йому оновлену версію страшної історії, викладеної 2007 року Бушу. Під час передвиборної кампанії китайські шпигуни зламали електронні поштові скриньки членів виборчого штабу Обами і його конкурента, сенатора Джона МакКейна. Тепер, коли 44-й президент США посів своє місце в Овальному кабінеті, Центр стратегічних і міжнародних досліджень – шанований аналітичний центр у Вашинґтоні – оприлюднив докладний і песимістичний звіт про кібернебезпеки для США. Його автори провели щонайменше 16 зустрічей за зачиненими дверима із вищими військовими та державними керівниками й описали декілька розсекречених утручань у мережі так, що волосся ставало дибки. Серед іншого там були описи зламування електронної пошти міністра оборони Роберта Ґейтса; зараження комп’ютерів Міністерства торгівлі шпигунською програмою, яку, на думку кількох незалежних експертів, китайські хакери встановили на ноутбук міністра торгівлі Карлоса Ґутьєрреса під час його офіційного візиту до Пекіна; проникнення в комп’ютерні мережі Держдепартаменту, після яких зникли «терабайти» інформації. За словами одного з укладачів звіту, ці та інші проникнення в мережу, згадані у документі, становили лише 10 % від загальної кількості виявлених зовнішніх утручань у системи. Решта випадків були надто серйозними, або ж надто тривожними для публічного обговорення.

Учасники наради, серед яких були високопосадовці АНБ, керівники деяких найбільших технологічних і оборонних підприємств країни, члени Конгресу й експерти в сфері кібербезпеки, що продовжували працювати в новій адміністрації, схвалили ініціативу «нового мангеттенського проекту», розпочатого Бушем. Проте вони визнали, що великого поступу не було. Адміністрація Обами мусила врахувати попередні досягнення й, спираючись на них, сформулювати нові вимоги до деяких галузей промисловості та критично важливих об’єктів інфраструктури задля посилення й підтримки їхньої кібербезпеки. «Це стратегічне питання одного рівня з проблемами зброї масового знищення та глобальним тероризмом, за розв’язок яких відповідає федеральний уряд, – писали учасники наради. – Нездатність Америки захистити кіберпростір – це одна з найневідкладніших проблем національної безпеки, що стоять перед новою адміністрацією… Це битва, в якій ми програємо».

Іноземні шпигуни невтомно намагалися дістати доступ до засобів комунікації, промов і політичних заяв найвпливовіших членів нової президентської адміністрації. У перший рік президентства Обами китайські хакери розпочали кампанію, скеровану проти службовців Держдепу, зокрема й проти держсекретаря Гілларі Клінтон. Хакери розіграли надзвичайно майстерний сценарій: п’ятеро співробітників Держдепартаменту, які вели перемовини щодо зниження викиду парникових газів із китайськими урядовцями, отримали фішинґові електронні листи нібито від знаменитого вашинґтонського журналіста Брюса Стокса. Останнього в Держдепартаменті знали добре, адже він писав про проблеми міжнародної торгівлі та кліматичні зміни. Ба більше, він був чоловіком посла Венді Шерман, яка свого часу працювала старшим політичним радником Білла Клінтона з питань Північної Кореї, а згодом обіймала третю за важливістю державну посаду й вела переговори з Іраном щодо згортання ядерної програми у 2013 році. Тодд Стерн, дипломатичний представник США у Китаї, що опікувався питаннями зміни клімату, доводився Стоксу давнім другом. У темі електронного листа було зазначено «Китай і кліматичні зміни», тож здавалося, що це звичайний лист із запитаннями від журналіста. А в самому повідомленні містилися коментарі щодо роботи одержувачів листа та їхніх поточних справ. Хоч би