read-books.club » Детективи » Світло чорної свічки 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло чорної свічки"

186
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Світло чорної свічки" автора Вольфганг Гельд. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 48 49 50 ... 60
Перейти на сторінку:
перешкод їхньому з Лауренцом відльоту коштувала їй недешево, і зараз вона не мала підстав запідозрювати офіцера секретної служби в недотриманні свого слова. І все-таки цей легіонер, здається, докопався до її планів, що досі так вдало реалізувались. На відміну від Лауренца Марга дуже добре зрозуміла суть слова «пастка». Як вчасно вона завдала удару, хоч на думці було убити його. Тільки присутність Лауренца завадила послати йому кулю в лоб чи ввести смертельну дозу морфію. Утікач довіряв їй. Він подобався їй більше, ніж чоловіки, яких вона досі знала. Цей не був дипломатом, ні контрабандистом, ні офіцером чи агентом. З ним вона вперше відчула повагу до свого супротивника. Цей чоловік діяв не заради якоїсь особистої вигоди. Не жадав він ні багатства, ні кар'єри. Їй було дуже цікаво грати роль закоханої, стежити за його внутрішньою-боротьбою між бажанням і обов'язком, і в цій грі вона використовувала весь свій досвід, усі свої принади, "щоб побороти його вагання. Перебуваючи в його обіймах, вона тішилася своєю перемогою. Як і для нього, так само і для неї були хвилини, коли вона забувала про свою мету. Лише коли він засинав поруч, а навкруги над пустелею западала глибока нічна тиша, вона бралася за своє ремесло. Вперше тоді до неї прийшло відчуття, що вона робить це проти своєї волі. Після тої спільної ночі вона мала ретельно захований клаптик цигаркового паперу, на якому було списане татуювання з його п'яти. Тепер їй залишалася найважча частина завдання. І все залежало від того, щоб у німця не збудилася підозра.

— За годину світатиме,— сказала Марга.— Нам не можна гаяти часу.

— А з ним що?

— Покладемо його в ліжко. Скажемо портьє, щоб розбудив нашого гостя перед обідом.

Лауренц посміхнувся. Підійшов до тумбочки й узяв бритву, яку йому купила Марга, прибувши в Тімімун. У стінному дзеркалі він побачив скоцюрбленого в кріслі легіонера й на мить замислився. Звідки, власне, він дізнався, як звати Маргу? Номер їхньої кімнати? Звичайно, портьє всі базіки. Але чому він прийшов сам?

— Швидше, Фреде,— квапила нетерпляче Марга.— Ще хвилина —і може бути запізно.— Вона підійшла зовсім близько до нього й поглянула в очі, її погляд відбивав щире занепокоєння, стурбованість.


Літак, біплан італійського виробництва, летів дуже низько. Незграбний алюмінієвий фюзеляж блищав на сонці, як розплавлене олово. Стрілка виміру висоти коливалася між цифрами 170—180.

У невеличкій кабіні всього два місця, Марга сіла біля пілота, а Лауренц абияк примостився у багажному відсіку поміж валізок і різних тюків. Він бачив лише їхні голови, що стирчали поверх спинок крісел, і смужку блакиті. Марно було заводити розмову, мотор глушив голос.

На третій годині льоту пілот ураз занепокоївся. З північного заходу темно-сіра завіса затулила небо. Сильні пориви вітру захитали машину. Внизу над пасмами дюн знялася піщана круговерть. Пілот нервово заклацав кнопками рації. Довкола вже клубочилися хмари, вітряні шквали сильнішали. Пілот нарешті зв'язався із наземною станцією. По хвилі він повернув голову до Марги і закричав, пермагаючи виття мотора:

— Грозовий фронт! Аеропорт в Орані не приймає. Полетимо в Мансуру.

Він підсунув їй карту. Вона відшукала це місто поблизу марокканського кордону, Від Орана приблизно сто п'ятдесят кілометрів. Звідти до портового міста вела залізниця і добра дорога.

Рівно через годину літак пішов на приземлення. Бігову доріжку ніби щойно зорали, бо Лауренца так підкидало між валізками і тюками, начебто він потрапив у м'ясорубку. Пілот скинув багаж і пішов, байдужий до дальшої долі пасажирів. Плату з них він узяв ще до відльоту.

Стоячи посеред нерівного посадочного поля, вони на мить відчули себе самотніми, розгубленими. Вітер ущух. Темно-сірі хмари заволокли усе небо. Подалік вони помітили кілька бараків. Звідти враз долинув якийсь лемент. То араби-підлітки гнали по полю три віслюки. Невдовзі пасажири самі опинилися серед цього галайкання.

Босоногі хлопчаки поділили між собою валізки, найважчими нав'ючили віслюків. Обоє пасажирів у цьому галасливому оточенні хоч-не-хоч рушили до єдиного в цій місцевості готелю. Коли до нього зоставалося вже зовсім близько, їх настигла злива. Молоді араби, яким було байдужісінько, зарепетували враз на радощах, спостерігаючи, як європейці, рятуючись, щодуху кинулись до будинку.

Однаково Марга і Лауренц промокли до нитки. Портьє за перегородкою, вусатий француз, зустрів їх з посмішкою.

— Гаряча купіль і годинка кохання! — промовив він люб'язно, подаючи ключа.

Лауренц уже піднявся сходами, а Марга затрималася біля портьє. Вона запитала його про найближчий поїзд до Орана і телеграф. Видно, відповідь задовольнила її. На клаптику паперу вона поспіхом черкнула кілька слів і разом з асигнацією подала портьє. Той прочитав записку й кивнув згідливо?

— Негайно буде зроблено, мадам!

В охайно, але убого обставленому номері пахло пилюкою, було душно. Дощ періщив по шибах. Тихе гудіння вентилятора наганяло сон. Лауренц стояв над умивальником, викручуючи одяг. Потім розвішував його на стільцях, ліжку, задоволено собі насвистуючи. Марга приймала душ у ванній.

— У коричневому саквояжі повинен бути рушник,— гукнула вона.— Знайшов?

Він подав їй рушника. Вона витирала своє засмагле тіло, а він не міг одірвати очей від нього, зачарований жіночою вродою. Відчувши на собі його погляд, Марга оглянулася і так звабно посміхнулася, що він опустив очі й не помітив, як вона схопила ручний душ.

— Це не по-джентльменському,— сказала вона весело і рвучко відкрила кран.

Холодні струмені ударили йому в лице. Захищаючись руками, він відсахнувся убік і ненароком зачепив ліктем скляну поличку під туалетним дзеркалом. Вона упала додолу й розбилася. В калюжі між шматочками скла опинилися зубна щітка, годинник, обручка й браслет.

1 ... 48 49 50 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло чорної свічки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло чорної свічки"