Читати книгу - "Республіка Шкід"

Потрапивши в Росію, слово «хуліген» змінилося на «хулігана».

А в Шкіді руда німка Еланлюм, розсердившись на бешкетників-старшокласників, кричала, за німецькою звичкою ковтаючи літеру «х»:

— Улігани!

І стало в Шкіді прізвисько «уліган» таким же місцевим і таким же почесним, як і «бешкетник».

Плем'я уліганів зростало й ширилось і зрештою перетворилося на державу Уліганію.

♦

Столиця Уліганії — Уліганштадт, тобто четверте відділення. Уліганштадт — місто велике порівняно з іншими. Вулиці — проходи між партами — широкі, і назви у них гучні: Буянська, Волинянська, Уліганська. Головна ж вулиця — Клептоманіївський проспект. На Клептоманіївському проспекті розміщено будинки — парти — всіх міських і державних діячів. Там стоїть особняк диктатора і міського голови Уліганштадта — Купи Куповича Геніального. Міський голова живе разом із своїм секретарем і ад'ютантом, віконтом де Буржелопом, у просторіччі Джапарідзе. Міністерства, штаб — усе міститься на Клептоманіївському проспекті.

Всі інші вулиці не такі шикарні. На них розмістилися рядові громадяни. В Японському кварталі живе японський консул Єо-Нін та інші японські громадяни в особі новачка Нагасакі.

Уліганштадт виник не дуже давно. У Шкіді був бешкет. Буянили всі, буянили запально, покарання сипалися на голови шкідців, а вони буянили. Четверте відділення не вилазило з п'ятого розряду. Японець одного разу сказав:

— Буянити безцільно не годиться. Давайте організуємось і заснуємо республіку.

Думка припала до смаку.

Одразу ж було організовано новий уряд.

Диктатором призначили могутнього Купця Офенбаха. Повноваження його обмежувалися Радою Народних Комісарів. Наркоми були такі: наркомвійськмор — Янкель, наркомпоштель — Пильииков і наркомбуян — Японець. Диктатор призначив начальником державної міліції і головкомом колоніальних військ Пантелєєва. Уліганія оголошувала молодші класи колоніями і назвала їх: третій клас — Кінчакією, другий — Волинією і перший — Бужландією.

У перший же день заснування Уліганії диктатор, він же міський голова столиці, скликав пленум Раднаркому. «В його розкішному особняку, — як повідомляла місцева газета «Вісті Уліганії», — зібралися всі ясновельможні особи міста. Купа Купович урочисто оголосив про відкриття міста й запропонував наркомам довести до відома громадян, що додержання порядку й муніципальних правил покладається на відповідальність домовласників».

Того ж дня будинки прикрасилися дощечками з номерами й назвами вулиць. Суспільне життя відразу ж завирувало в молодій державі.

На другий день наркомбуян Японець, він же Буза Буянович Неподобников, подав у Раднарком проект конституції:

КОНСТИТУЦІЯ

ВСЕСИЛЬНОЇ БЕШКЕТНОЇ ІМПЕРІЇ УЛІГАНІЇ

Склад імперії

§ 1. До складу Імперії входять чотири держави: Уліганія, Волинія, Кінчакія і Бужлаидія.

§ 2. Держава Уліганія є центральною, пануючою, вона об'єднує периферію і дає їй закони та управління.

§ 3. Управління Імперією доручається диктаторові, наділеному королівськими правами, — його ясновельможності Купі Купичу Геніальному. Допомога в управлінні диктаторові здійснюється Радою комісарів і всіма громадянами, яких призначає на допомогу диктаторові він сам. Управління колоніями доручається віце-губернаторам, яких призначає центральна влада Імперії — диктатор і Раднарком.

§ 4. Військовими силами Імперії (державною міліцією, військовими частинами і колоніальними арміями) відає нарком військових і морських справ, командування ж ними доручається Головштабу в особі головкома і начміла.

§ 5. Релігія в Імперії не переслідується. Уряд (Раднарком) повинен бути клерикальним. Культ поклоніння Уліганії — Буза. Запроваджується Народний комісаріат Бузи, комісаром якого призначається. потомствений почесний буян Буза Буянович Неподобников.

§ 6. Столиця Уліганії — Уліганштадт. У ній зосереджуються всі органи управління Імперії і центральна військова влада.

§ 7. Національні права громадян Імперії поділяються так: улігани, корінні жителі Імперії, мають усі права, тубільці колоніальних країн їм підлягають.

§ 8. Громадянином Уліганштадта може бути кожен, хто пробув у ньому не менше 48 годин.

§ 9. Усі громадили Імперії, улігани й жителі колоній, повинні боротися з ворогами Імперії — халдеями. Той, хто сприяє халдеям, оголошується зрадником і переслідується органами міліції для віддання до суду диктатору Імперії.

§ 10. Так само караються законом усі виступи й починання, спрямовані на повалення або підрив існуючого в Імперії ладу.

Конституцію прийняв Раднарком і затвердив диктатор. Газета «Вісті Уліганії», що перебувала у віданні наркомвійськмора й водночас книговидавця Янкеля, вмістила конституцію на першій полосі. У цьому ж номері «Вістей» було вміщено національний гімн Уліганії, затверджений властями. Його співали на мотив «Гаудеамуса»[5]:

Уліганштадт, Уліган,

Смерть несеш ти для полян.

Гей, халдеї, хто там дише,

Гей, з дороги, та скоріше.

Уліганія іде.

Ми — імперії сипи,

Діти Купи-сатани,

Править нами мудро він,

Полководця славний син,

Голова Уліганштадта.

Наш тепер високий пост –

Керувати Школімдост[6].

Завоюєм всі колоньї

І халдейську Вавілонью,

Всіх візьмем у свій кулак.

Міський голова скликав загальні збори громадян міста Уліганштадта і там виголосив промову, просту, але зворушливу:

— Хлопці, тобто громадяни. Ось я, диктатор і міський голова, кажу вам… Ми, четверте відділення, тобто, вибачте, Уліганія… ми повинні всі сили свої покласти на те, щоб зробити свій кл… своє місто неприступним для халдеїв та інших ворогів. І водночас зробити його впорядкованим. Докладемо всіх зусиль на це впорядкування. Ми, власті, будемо вам гаряче вдячні… Їй-богу!..

Цю промову повністю вмістили «Вісті», замінивши тільки останній вислів «їй-богу» на «їй-бузі».

Промова мала свій вплив: заклик до впорядкування міста знайшов жвавий відгук у серцях як рядових громадян, так і державних сановників. Усім ділянкам землі, будівлям і навколишнім місцевостям було присвоєно назви…

Викладену білими кахлями грубу оголосили Храмом Бузи. Двоє класних дверей було перейменовано на арки — Арку Вікмиксора І і Арку Еланлюм. Міський сад — плювальниця — назвали Олмикнопією. Це показує, що при всій ненависті уліганів до халдеїв вони зберегли повагу до видатних осіб цієї ворожої держави.

У порожній книжковій шафі зосередилися міська лікарня, аптека і військовий госпіталь. Завідувати цими закладами взявся Горобець, тому лікарню і аптеку назвали його іменем. Друга порожня шафа з залізною сіткою замість стекол стала державною тюрмою. З інших закладів слід відзначити вокальну капелу імені Кобчика-Фінкельштейна та Народний університет Бузи.

До крана водогону, невідомо навіщо проведеного в клас, начальник міліції Пантелєєв приробив плакатик з написом:

Це означало — каналізація. Кому доручити управління каналізацією, не знали, і доручили Пильникову — наркомпоштелю.

Життя Уліганії йпіло своїм звичаєм, мирне життя вільної країни… На класних уроках висловлювали рішучий протест халдеям, влаштовували обструкції, діставали п'яті розряди та ізолятори, а імперія процвітала.

Одного разу «Вісті» почали кампанію за те, щоб влаштувати пам'ятник Бузі.

«Соромно подумати, — йшлося в газеті, — що столиця такої могутньої держави, як Уліганія, не має жодного пам'ятника. У нас немає навіть свого герба».

Ця стаття боляче вколола наркомбуза Неподобникова. На