Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

 Коли родинна закінчила розповідь, колишній міністр  повідомляв, що сталося за час відсутності імператорської сім’ї: розгром «Ордену», військова реформа, прослуховування Ґранда та зловживання владою, та найсвіжіше - втеча на Фобос з його прихильниками.  

-Він дійсно думає, що на тій станції його не дістануть? - з серйозністю мовила Марія, дивлячись на Адама. 

-Мабуть, що так. Та він там довгого не протримається: без Криптора, його сина, що не знав батька в лице всі свої роки, він не зможе так довго протриматися. 

-Ось це я розумію «цікавий  поворот дій»! - подивом сказав Ромул. - До речі, я сподіваюся зараз не підірвуть?  

-Пане Ромуле, сплюньте тричі! Це корабель розвідки. Його охороняють надійно. 

-Адаме, скажи-но, а чому ти приїхав нас забирати?- поцікавилася Марія. 

-Коли я одразу почув цю новину, то першим же ділом мені хотілося забрати вас! Та виявляється, дозвіл на видачу корабля потрібно було брати у речника Офісу Імператора, а, як відомо, Джейк ще той підлиза Ґранда.  

-Ти став наче нашим провідником: всюди хочеш бути з нами поряд! Це звичайно добре, мати таку людину як ти біля себе, але іноді твоя увага набридає. Я знаю, що наш покійний батько хотів, аби ти нас захищав, та зараз, нам по вісімнадцять. Тепер ми з Марією можемо показати справжню силу нашої влади! Батько боявся вмерти від «Ордену», тепер же його немає. Як то не було, але за це я мушу дякувати Ґрандові, навіть попри те, що через нього ми пережили, скажімо, екстремальну поїздку.  

-Добре, що ви усвідомлюєте це, Імператоре! 

   Минуло  декілька днів з моменту вильоту. Марія дивилася в ілюмінатор і вже бачила обриси Землі. В руках вона тримала подарунок Данила й мрійливо думала, аби він був на цій планеті, або принаймні на Марсі.  

Ті декілька днів стали для неї справжнім відпочинком від усіх проблем, що оточили її за місяці подорожі. 

-Що ти тримаєш в руках? - підходячи до сестри мовив Ромул, сідаючи навпроти Марії. 

-Подарунок з Титану: його земля та гайка. 

-Данило подарував? 

-Вгадав. 

-Ти щось в замін йому на згадку залишила? 

-Одну сережку. Можливо, колись ми з ним зустрінемося, й подаруємо одне одному кращі подарунки, а не ось це - мовила Марія, дивлячись на  рідну Землю, яку не бачили майже три місяці: такі довгі, але повчальні місяці.