Читати книгу - "Академія трьох стихій , Ольга Іваненко"

Провозилися ми чимало часу. Урок повинен був вже незабаром скінчитися, але я так нічого цікавого не знайшла, крім блокнота, в якому багато разів згадувалося ім'я Алекса.

З цікавістю я стала гортати його.

Тут були записи й незнайомі мені руни.

Ознайомитися детально я з ними не встигла, бо мене відвернула Тіффані:

- Ми даремно витрачаємо час! - невдоволено поскаржилася вона й подивилася на мене з-за столу. - Немає тут ключа. Мабуть, для нього є більш надійне місце.

Вона випросталася й стала оглядати кожен кут тут.

- Ну чого ж нам так не щастить? - я сперлася на одну з полиць й повернула блокнот на місце. - Будемо все переривати тут?

- Доведеться, - кивнула блондинка у відповідь. - Тільки, ти не особливий помічник. Ти не бачиш тут сигнальних чарів, та можеш нас видати.

- Звичайно, винна в усьому я, - фиркнула невдоволено. - Може, просвітиш мене, як скористатися твоїми вміннями й теж все побачити?

- Не маю часу пояснювати, - вона підійшла до ящика біля дверей й стала там шукати. - В нас не так багато часу. Просто, стій, де стоїш. Якщо хтось зайде, скажімо, що випадково сюди потрапили.

- А якщо хтось вас бачив? - незнайомий тонкий голосок пролунав незрозуміло звідки.

- Хто тут, - я обернулася на всі боки.

- Той, хто викликав господаря й готовий доповісти про все, що бачив, - повідомив голос, який, здавалося, був зовсім близько.

- Ти дух, або нечисть? - Тіффані була помітно схвильована й зараз зовсім не була схожа на ту самовпевнену в собі блондинку, якій зазвичай намагалася здаватися.

- Я - Фамільяр містера Фроста, - повідомив голос, а потім маленькі обладунки біля мене зробили крок вперед та вклонилися. - Мене господар створив з глини й подарував ці чудові шати, щоб моє тіло не руйнувалося від висихання.