Читати книгу - "Полонянка спустошених земель, Анна Ліє Кейн"

Цілитель і його помічники підняли голови. Я поклонилася і тільки хотіла попросити те за чим прийшла, але раптом заговорив Зіяд.

- Вийти! - наказав він. Здригнувшись, я повернулася до нього. Чоловік дивився тільки на помічників цілителя. З акцентом він пояснив спантеличеним хлопцям: - Це служниця невістки хана, вам не можна слухати, що вона замовить. Це цілительська таємниця.

З плеча Зіяда загрозливо зашипіла змія.

Хлопці злякано перезирнулися, покидали те, чим займалися, та прожогом вискочили надвір. Тоді Зіяд скривися та дозволив мені:

- Говори.

Цілитель розгублено повернувся до мене та вислухав моє прохання. Потім він закрутився, шукаючи необхідне. Одна зі змій Зіяда ковзнула на підлогу та ніби випадково проповзла майже під ногами цілителя. Чоловік відскочив убік, озирнувся. Його обличчя зблідло, коли друга змія опинилася на столику, зацікавлено оглядаючи ступки. А потім цілитель згадав, що потрібна мазь лишилася у іншому крилі. Він вибачився та швидким кроком вийшов.

В ту ж мить Зіяд двічі тупнув. Обидві змії поповзли до нього, а я стрімко підбігла до місця, де обробляли рицину. Мене не цікавила свіжа сировина, мені потрібне було те, що залишалося після виготовлення олії. Макуху чогрійці нікуди не використовували і просто викидали. Вона була тут у плетеному кошику. Я набрала необхідну кількість, загорнула у тканину та заховала під одягом. А потім повернулася на своє місце. Зіяд лише мовчки за мною спостерігав.

Цілитель повернувся швидко. Він віддав мені мазь і поспішив з нами попрощатися.