Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

– Дурень, – посміхнулася і обійшла Хайдена, поспішивши до своєї кімнати готуватися до заручин.

Киріос Байс мені не відповів, чи справді потрібен цей захід з урахуванням нашого «випадкового зв'язку», але й так можна здогадатися, що звичайним людям ці темні обряди вінчання нічого не доведуть. Це таїнство, не ведене стороннім, тому якщо ми не хочемо осудів збоку громадськості, нам таки потрібно пройти весь шлях щоб стати одруженими і за людськими звичаями.

Поки я дійшла до кімнати, вампірів не бачила, проте як прийшла, вони були в кімнаті і мало не позіхали від нудьги. Зовсім безсовісні, ось випаде можливість – завантажу їх роботою у помсту. Не було чого потішаться від того, що в мене супершвидкості немає.

– Киріє, ваша сукня на вішалці, – хоча б не підколювала дівчина.

– А чи не дуже воно просте? – запитала, дивлячись на чорне плаття з відкритими плечима і спідницею маллет.

Чесно кажучи, насправді мене більше хвилювало, а чи не замерзну я в цьому вбранні? Після прогулянки лісом мені довелося сповна відчути, наскільки похолодало за ці дні.

– Не хвилюйтеся, княгине. Ніхто й слова про вас у негативному контексті не скаже.

– А це правда, що ви відчуваєте свого князя? Тобто ви відчуваєте, хто найсильніший із вампірів і хто може віддавати вам накази?

– Так, – спокійно відповів Лукас, дивлячись у вікно, через яке я якось намагалася втекти на чаювання.

– Впевнені?

– Киріє Іриніє, якщо ви хочете запитати, чи відчуваємо ми те, що ви стали дружиною пана, то відповідь «так», – пояснила Кіана. – З першого погляду це можна не сприйняти, але варто трохи довше з вами постояти або сконцентрувати свою увагу на вас, і наша кров волає про те, що вам слід слухатися.

– Тож ти перейшла на «ви»?

– Частково.

– Як там Кіера? – Запитала вже у Лукаса, який так і не обернувся.

– З нею все гаразд. Вона з батьком на деякий час поживе в замку, а потім вже вирішуватимете з нею самі.

– Киріє, – знову звернула на себе мою увагу вампірша.

– Іринія.

– Іриніє, вам краще поквапитися. Гості вже починають з'їжджатися.

Хотіла спитати, звідки їй це відомо, але промовчала. Варіант перший: орієнтується за часом. Варіант другий: у неї гарний зір, і вона бачить крізь стіни (з мого вікна головну дорогу не видно). Варіант третій: вампіри відчувають людей за запахом. Поки що найпереконливішими здаються перший і третій варіант, але мені якось більше до вподоби перший.

– Тоді вийдіть, будь ласка. Мені треба переодягнутися.

Червоноока швидко збагнула що до чого і поспішила піти, а Лукас не поспішав – так і залишився стояти біля вікна.

– Не беріть Кіеру до себе на роботу. Це надто небезпечно, – нарешті показав своє безсоромне обличчя Колода.

– Для тебе чи для неї?

– Іриніє, я серйозно.

Я, звичайно, вибачаюсь, дико вибачаюсь, але хіба перед тобою зараз не княгиня вампірів? То якого сутінку ти мені вказуєш? Тим більше, Кіера – вільна людина, яка має право обирати та самостійно відповідати за наслідки власних дій.

– Бояться треба її, а не за неї. Ти знав, що вона теж породження Темряви? Не чистої Темряви, але все ж таки.

– Що?

– А ким саме вона є – шукайте самі, – відповіла у його ж манері. – Тепер будь ласкавий покинути приміщення. Не горю бажанням спізнитися. Спасибі.

Дещо ошелешений Лукас повільним кроком, але все ж таки вийшов за двері. Я зітхнула з полегшенням і подивилася на Ізумі.

– Коли ж ти прокинешся? Мені про стільки речей потрібно тебе запитати і, соромно це визнавати, але я скучила.

Трохи постоявши в очікуванні хоч якоїсь реакції, зрозуміла, що день розмови до душі буде не сьогодні. Не можна більше відтягувати – треба якнайшвидше зібратися. Не добре змушувати друга… чоловіка чекати.

Одягнувшись і прибравши волосся, я вийшла в коридор, подивилася на вампірів і зрозуміла, що Кіані зараз довіряю більше. У неї немає причин шантажувати мене.

– Кіано, можна тебе попросити залишитися доглядати за Ізумі?

Червоноока просто кивнула і зайшла до кімнати. Сподіваюся, зрада коханого не зламала її остаточно і безповоротно.

– Відведеш мене до Хайден?

– Ходімо.

Сподіваюся, що Лукас не зрадник, якими виявилися Ругун, Мира та Робін. Ну і не позбавить мене свідомості, перетягнувши до біса на паличках. Не можу ж я бути настільки невдачливою?