Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Погляд Насті перемістився зі Стаса на інших присутніх, які тут же дістали телефон, і почали знімати його дії. Світлана проходила якраз повз їх столика, коли Стас широко їй посміхнувся і протягнув руку. Настя помітила замішання в очах співачки. Вона запитально глянула на простягнуту долоню, але не встигла збагнути, як Стас підійшов ближче і впевнено обійняв її за талію, ведучи танцювати. Зал в одну мить ожив. Одні шепотілися, інші відверто сміялися, треті навпаки занадто серйозно дивилися на те, як хлопець відкрито йде проти загального бойкоту і демонструє свою позицію, не дивлячись на думку більшості. Навіть незважаючи на думку Віктора. Але Настю останній турбував найменше.

Дівчина не особливо була поінформована, за що так не люблять співачку, але в будь-якому випадку повністю була на боці Стаса. Настя була впевнена, що це зроблено не заради піару, як останнім часом звикли робити медійні персони. Вона знала хлопця багато років, щоб зрозуміти, що це особисте бажання підтримати. Допомогти загнаній вівці не відчувати себе самотньою серед зграї вовків. Схоже, вони навіть знайомі не були, так як Світлана трималася на відстані, але очі на її обличчі заблищали по-особливому. Явний доказ того, що все, що їй потрібно було - це трохи підтримки. Пара танцювала під спалахи фотокамер і не зовсім коректне улюлюкання. Друзі Стаса по сцені схвально свистіли йому зі своїх столів, а він ніби не помічав, повністю подарувавши свою увагу дівчині. Пісня закінчилася і Світлана, ніяково усміхнувшись Стасу, вклонилася публіці і відправилася на своє місце.

- Стас, ти такий молодець. - заторохтіла Юліанна, захоплено дивлячись на хлопця, коли той повернувся до їхнього столика. - Мені Свєтку так шкода стало, ось же люди, а.

- Я нічого такого не зробив. Просто запросив дівчину на танець. - посміхнувшись кінчиками губ, Стас взяв свій келих і кинувши на Настю швидкоплинний погляд, відправився в інший кінець залу. За столиком залишилися тільки дівчата.

- Юль, а ти випадково не знаєш, за що до Світлани таке ставлення? - обережно поцікавилася Настя у своєї явно бажаючої поговорити, знайомої.

- Ну по-перше, голос у неї так собі. - скривила ніс дівчина, але Настя почула більше констатацію факту, ніж осуд. Голос і правда у дівчини був не дуже. Але хіба це зараз дивина? У кожного другого голос або комп'ютерний, або він репер, і співати особливо не потрібно, тільки речитатив читати.

- А по - друге?

- А по - друге, вона не соромиться показати себе справжню. Коли їй добре, вона радіє, відкрито демонструючи своє щастя. Коли погано, плаче. Теж не приховуючи цього. В інсті у неї мільйони підпищиків. Одні її лають, інші підносять мало не в ранги Богині.

- І що, це реально причина так до неї ставитися?

- Її полюбив народ. Навіть без вокального таланту. На неї йдуть. Про неї говорять. Її обожнюють. Світлані нічого не потрібно робити, просто вийти на площу і там миттєво збереться натовп, волаючи «Свєта - найкраща». Думаю, інші просто заздрять.

Дивно, але в голосі Юлі не було заздрості, про яку вона говорила.

- А ви подруги, так? - уточнила Настя.

- Ні, з чого ти взяла?

- Ну, просто ти говориш про неї в позитивному ключі. А це рідкість, як я розумію.

- Ні, - мило посміхнулася Юліанна. - просто я розумію, як це, коли тебе ігнорують. Знаєш, дуже складно ужитися з зірками, які вже завоювали світову сцену. Світлані вдається закрити на це очі і йти вперед, не дивлячись ні на що. Мені поки це зробити важко.

До зали поступово почали повертатися ті, хто виходили, і коли Віктор зайняв своє місце за столом, Настя нахилилася до нього і з неприхованим несхваленням прошепотіла:

- Навіщо ти це зробив?

- Що саме? - Настя не відповіла, тільки поглядом його полоснула звинувачуючим. - Не починай, а. - відмахнувся Віктор, бачачи, що дружина незадоволена його вчинком. - Сходив покурив, а заодно не мучив свій слух цим співом.

А потім відвернувся до Самойлова і, як ні в чому не бувало, продовжив розмову. Настя ж оторопіло дивилася на чоловіка. Не очікувала від нього такого. Віктор завжди здавався їй ввічливим і чемним, але сьогоднішня його поведінка не йшла ні в які ворота.

Стас так і не повернувся. Настя озирнулася на всі боки, але хлопця не було видно, так само як і Свєти. Дивне відчуття опанувало дівчиною. Їй захотілося, щоб він виявився тут, в поле її зору, тому що непрохані думки, подібні до земляного хробака почали гризти її підсвідомість. Господи, швидше б вони вже повернулися додому, інакше у Насті дах поїде. Бачити його так часто виявляється складніше, ніж колись передбачалося, та й поїздка проходить зовсім не по очікуваному плану.

Щоб провітритися, Настя встала і пішла на широку веранду. Там у внутрішньому дворі ресторану знаходився невеликий фонтан, поруч з яким можна було трохи посидіти і заспокоїти нерви.

Дівчина чемно вибачилася, встала з-за столу і попрямувала туди. Юліанна теж підскочила, але її увагу на щастя відвернула проходячий повз відомий хореограф, так що Настя, скориставшись моментом, швидко попрямувала до внутрішнього дворику.

Вийшла на вулицю і ковтнула свіжого повітря, наповненого запахом моря. Саме таким, яким вони вчора дихали зі Стасом. Пройшла в дальній кут веранди, щоб спокійно постояти в тиші, як раптом помітила дві фігури. Довго думати про те, хто це був, абсолютно не потрібно було. Дівчина і хлопець стояли до неї спиною. Він сперся ліктями на широкий балкон і курив, вона ж просто стояла поруч, потягуючи коктейль. У Насті серце швидше забилося, і вона чомусь навіть завмерла на мить. Піти? Дати зрозуміти, що вони тут вони не одні, або тоді парочка подумає, що за ними давно спостерігають?