Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

Цей ненормальний просканував мене злим до чортиків поглядом та схопив постраждалу руку.

- Боляче, придурок, пусти!

- Терпи! Сама винна! - і почав із противним хрускотом вставляти кістки на свої місця.

Від болю потемніло в очах.

- Ще раз її зачепиш - я особисто відправлю тебе на той світ. Зрозуміла? - а як же недавня фраза "Ти мені дорога!"? - Ти залишаєшся. Без варіантів! І щоб більше ніяких вибриків! Працюй над собою - вчися себе стримувати. Через місяць вирушимо на один закритий прийом, якщо все пройде нормально, тобто - ти нічого не накоїш, я тебе відпущу на всі чотири сторони.

Закінчивши, Олексій дбайливо підхопив на руки свою Віку та вийшов із кімнати. Двері від чергового недбалого поводження голосно привіталися з підлогою.

Поступово біль у руці зійшов нанівець. "Ось це вляпалася, так вляпалася!" - думала я, оглядаючи абсолютно здорову верхню кінцівку. Настільки швидка регенерація вражала, але вже краще гіпс на три місяці та звичайні болезаспокійливі таблетки, ніж терпіти такий пекельний біль.

Я неквапливо нарізала кола кімнатою, акуратно розминаючи м'язи. А подумати було над чим! Місяць доведеться тут кукувати. Втекти, звісно, можна спробувати, але навряд чи вдасться. Два цербери вахту триматимуть цілодобово. Я їм потрібна! Упевненість у цьому стовідсоткова! І все вирішиться на закритому прийомі. Цікаво, а познайомив би мене блакитноокий зі своєю красунею, якби я не підслухала їхню розмову? Щось дуже сумніваюся! Гаразд, пограємо поки що за їхніми правилами.