Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 45.

Це був спекотний, жадібний, палкий поцілунок. Моя голова йшла обертом, а внутрішній голос практично затих, вигукуючи слово "Повія". З лап одного чудовиська тут же потрапила в інші...   

  

Я чекала його, дійсно була впевнена, що це зі мною зробив Тео. Адже так все сходилося. Він обіцяв, що повернеться за мною, коли я виплачу борг, а цей час як раз прийшовся на моє перебування в "домі", червоне плаття, та й інтуїтивно я розуміла, що це могло бути підвладне йому. Але тільки зараз розуміла, що така пастка - це був просто не його рівень. Дрібна витівка, поганий жарт. Цей чоловік звик грати за іншими правилами. Його ігри проходили на іншому рівні.   

  

Раніше мені здавалося, що я була закохана в цього чоловіка і навіть п'ять років тому вже помилково прийняла симпатію, одержимість за щось інше. Щоб це не було, воно давно минуло і я дуже хотіла вірити в те, що почуття до цього монстра в мені більше ніколи не прокинуться. Тоді, в той вечір, мої романтичні мрії розбилися об його корабель реальності. Мене спустили з небес на землю, а я звикла вчитися на своїх помилках. Він сам мене відправив геть на п'ять років, це його рішення, так що прийшов його час зіштовхнутися з наслідками.   

  

Ніби, як вчора згадавши події багаторічної давнини, я від злості зціпила зуби на його язику, який орудував у мене в роті. Як тільки відчула присмак заліза в роті, відразу вперлася кулачками в його потужні груди. Руками била по його потужному тілі, але нічого не відбувалося. Чоловік навіть на міліметр не зрушився з місця. Я не могла його відштовхнути, не могла йому чинити опір, це було неможливо. Він був набагато більше, сильніше і наполегливіше мене.   

  

А ні... дещо відбувалося! Його рука зарилася в моє волосся, боляче зціпила пасма і злегка потягнула мою голову назад. Цей рух змусив мене відкрити очі й подивитися на чоловіка, в чиєму погляді хлюпало неприкрите бажання. Я запізно зрозуміла, що своїми необачними діями я його тільки розохотила. Я його ще більше збудила тим, що бунтувала, йому це подобалося більше, ніж покірність.     

- Моє стерво! - Хотілося дати йому ляпаса, заліпити так, щоб прибрати з обличчя його самовдоволену усмішку! Щоб аж зуби скрипіли від того болю, що я йому заподіяла! Але зрозуміла, що я зможу зробити це тільки в мріях.   

  

Як же вони мені всі набридли! Хотіла, щоб вони обидва провалилися крізь землю! Ненавиділа їх, виродків, однаково з щирого серця! Ненависть і відторгнення - два єдиних почуття, які отруювали моє сприйняття. Відстали б вже від мене! Як же я втомилася від вас усіх!   

  

- Пішов до біса! - Прошипіла крізь зуби й тут же опустила погляд на його рот, він ніби спеціально сильніше шкірився, і я бачила на його губах невеликі криваві патьоки. Значить, я сильно вкусила його язик і ранка все ще кровоточила. Посміхнулася хоча б такій маленькій перемозі. Хоча б щось.   

  

- Яка тепла зустріч, бачу ти скучила, мила, - Тео усміхнувся, сильніше смикнувши мене за волосся і змусив видати стогін. Він став грубіше, зліше... Невже очікування його так розлютило?   

  

- Я про тебе навіть не згадувала! - Брехала, навіть не почервоніла. Намагалася вжалити його дошкульніше, зачепити. Щоб цей упир зрозумів, що не все в цьому світі крутилося навколо нього.   

  

- Кепсько брешеш, в останню нашу зустріч ти благала, щоб я тебе трахнув, - я забула, з ким граю, забула чия це гра і хто тут встановлював правила. Він пригадував мені той вечір, після якого я його зненавиділа. Сволота!   

  

- Негідник, - хотілося плюнути йому в обличчя, і мені варто було просто титанічних зусиль стриматися. Боялася, що наслідки мені могли, м'яко скажемо, не сподобатися, тому стримала свій "романтичний" порив.   

  

- Ще і який, - він знову притягнув мене до себе, зціпив лице другою рукою, затиснув так, що мені стало боляче від його дотиків. І цей біль не мав ніякого сексуального підтексту.   

  

- Сучка, ти зовсім розперезалася, забула, що буває за непослух? Так я тобі нагадаю! - Не встигла нічого відповісти, не встигла навіть відреагувати належним чином. Мене штовхнули в бік столу, відкинули з такою силою, що зупинитися вийшло тільки тоді, коли верхня частина мого тіла вже повністю розпласталася на столі. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно