Читати книгу - "Шлюбна ніч, Каміла Дані"

ЯРОМИР 

— Аліно, де рахунки про перевезення? Можливо, там щось знайдемо? — питаю сестру.

— Яре, ми вже їх дивилися десять разів. У мене немає більше сил, — надувши губки, бубонить собі під ніс сестра. — Ти мені краще розкажи, як зі своєю нареченою познайомився, і взагалі, як так вийшло, що в мене є племінник, а я про це тільки дізналася? — обурюється Аліна, примруживши очі та уважно спостерігаючи за моєю реакцією.

— Маленька ти такі історії слухати! Давай працюй! Мене, між іншим, вдома син чекає! — гримлю втомленим голосом. Аліна на мої слова тільки фиркає і кривиться. Сестра молодець, добре справляється з відділом, ось тільки не розгледіла в бухгалтері шахрая. Скотина, нормально надув, лимонів так на десять. Ну нічого, знайдемо щось, а там і поговоримо з ним відверто.

— Гаразд, я збігаю до вбиральні, тоді продовжимо, — зітхає і підривається з місця. Кулею вилітає за двері, викликавши у мене усмішку. Маленька брехунка!

Треба Кіму зателефонувати. Цікаво, що там робить моя Ягідка. Вже понад три дні не бачив її з сином. Поїхав в Сеул одразу після дзвінка Аліни. Вона, можна сказати, врятувала мене від великої помилки, яку я ледве не зробив. Тоді я був у гніві від слів Єви. Фіктивний шлюб?! Говорила одне, а хотіла зовсім інше. Мову тіла жінки я добре знаю. Легке тремтіння і розширені зіниці говорили самі за себе. А ці крапельки страху в очах, вони були занадто помітними, важко було не зрозуміти. Саме тому я пішов, але п'ять хвилин потому хотів повернутися, проте телефонний дзвінок змінив усі мої плани.

— Шефе, — коротка відповідь Кіма.

— Як справи, є новини?

— Ні, все по-старому, гниду пасемо. Тимур і Єва під охороною. Все гуд, не хвилюйся, — торохтить Кілер. — Щойно вийшов від Ягоди. Все зробив так, як ти просив.

— Молодець! Що ще казала? — мені цікаво, ця стервочка хоч раз згадала про мене?

— Обурювалася, що ти забув про неї! — хмикає Кім.

— Зрозумів. Зателефоную, — скидаю виклик і швидко набираю Ягоду.

— Ягода, слухаю вас, — після трьох гудків чую її голос. Серце починає стукати у скронях, а дихання стає дуже галасливим. Чаклунка!

— Нудьгувала без мене, Ягідко? — нарешті вичавлюю з себе. Моє тіло надто виразно реагує на жіночий голос. Прикриваю очі й уявляю, що я там, стою за спиною моєї жінки. Руками проводжу по спині, а вона видає майже нечутний стогін.

Двері відчиняються у кабінет, заходить Аліна, чим перериває мої еротичні фантазії.

— Кім приносив звіт? — питаю, опанувавши себе. Аліна грає бровами та цілує повітря, підколюючи, що у мене коханнячко, яке я завжди намагався обходити десятими дорогами.

— Так, тільки пішов... Боже!!! — чую оклик Єви та телефонні гудки. Набираю ще раз: “Зараз, на жаль, абонент не може…”.

— Що за нахер? — кричу на весь кабінет. Швидко набираю Кіма.

— Так.

— Біжи назад в офіс Ягоди, швидко! — наказую.

— Зрозумів!

П'ять хвилин, рівно через стільки, зателефонував Кім і пояснив, у чому справа. Суки, ніяк не можуть заспокоїтися, і, головне, як все роблять за спиною охорони — не можу зрозуміти.

— Зрозумів, об'єктів з поля зору не випускати. Я скоро буду! — відповідаю вже на ходу.

— Ей, ти куди? — здивованим голосом виголошує сестричка.

— Я повинен повернутися, пришлю Ігоря, він допоможе.

— Ну ні! Дякую, краще вже нехай Кім приїде! — командує Аліна. — З Ігоря і так толку нуль, він тут тільки по готелях з повіями лазить.

— Як скажеш, — накидаю піджак і набираю пілотові, нехай готується до вильоту.

Десять годин польоту, а я не знаходив собі місця, пробував зануриться в документи, але виходило погано. Перед очима стояла фотографія, надіслана Кімом. Скотини! За Єву добре взялися, лише не зрозуміло хто. Мої хлопці знайшли камери у її кабінеті і в будинку. Може, це Макс їх там прилаштував? А може, і ні. Я вивчив список інвесторів і тих, кому вона відмовила.

Виявляється, компанія, що належить партнеру батька, теж хотіла інвестувати. Можливо, я помиляюся, але мені здається, що це Семенович. По-перше, він не терпить відмов. По-друге, батько Кароліни може діяти на прохання доньки, адже вона у нього одна. А ця дурепа з дитинства волочиться за мною, мільйон разів верещала мені в обличчя, що я одружуся тільки з нею. Усуненням Єви він вбиває двох зайцем одним пострілом.

Та й багато варіантів є. Ми ж публічні люди, могли комусь дорогу перейти, самі того не розуміючи. Тільки від усвідомлення всієї ситуації легше не стає — тільки гірше.

За тридцять шість років я не відчував стільки страху і переживань. Зазвичай я переліт не пам'ятаю — сплю, але сьогодні навіть насилу сидів. Шлунок від злості й страху скручувало, а ноги не могли розслабитися, руки постійно були стиснуті в кулаки. На жаль, і це не допомогло — мій розум був уже там, біля моєї сім'ї.

Дорога з аеропорту була ще довшою, ніж переліт. Здавалося, ніби я вже вічність у цьому автомобілі. На вулиці ллє як з відра, нагадуючи всім, яка зараз пора року. 

“Перша гроза в цьому році!”, — подумав я, вискочивши з машини, не дочекавшись охоронця з парасолькою. Забігаю в будинок і біля запаленого каміна з келихом у руках бачу мою жінку.