Читати книгу - "Красуня для ловеласа, Каріна Іша"

Єва

Після пристрасної ночі нашого примирення, ми домовилися, що тепер частіше обговорюватимемо наші проблеми. Тому що без діалогу неможливо побудувати нормальні, міцні, довірчі стосунки. Чи хочу я дитину? Дуже хочу.

Час наближався до новорічних свят та нашого дня народження. Я так хотіла, що в подарунок Ігнату був тест із двома заповітними смужками. 29 грудня було багато роботи як у мене в ресторані, так і в Ігната у клубі. Останній тиждень ми приходили додому без сил. Валилися з ніг від втоми. Сил вистачало, щоб поїсти і все.

Ось і сьогодні я допізна на роботі. Завтра у ресторані великий корпоратив. Багато суєти. Постачання, договори, зустрічі. Зайшовши до кабінету, раптово відчула нудоту та запаморочення. Напевно через стрес і через те, що погано харчуюсь останнім часом, подумала я. Попросила секретаря принести вечерю. Мені принесли рибу на грилі та салат. Від запаху риби мені стало ще гірше. Я побігла до вбиральні. Стояла і вмивала обличчя під холодною водою, не розуміючи, де я могла отруїтися і чому мені так погано. У відображенні я побачила себе дуже бліду. Так Єва, стоп. Вмикай свій мозок. Нудота, блювання, запаморочення, слабкість вранці. А коли у мене були критичні дні? Цього місяця не було. Боже, невже... Треба зробити тест. Їду до аптеки, купую заповітний тест.

Вже в туалеті мене починає сильно трясти, поки я чекаю на вказаний час в інструкції тесту. Мені здається це ціла вічність. Заплющую очі, рахую до 10, опускаю очі на тест. Боже. Дві смужки. Тру очі, не вірю. Перевіряю ще раз. Дві. Збожеволіти.

Забираю тест, ховаю до сумочки. Ось тепер питання? Як не промовитися Ігнатові за два дні. Це буде важко. Мені здається, що варто йому на мене подивитися, і він усе зрозуміє.

Дивлюсь на себе в дзеркало, кладу руку на живіт. Там малюк. Наш із Ігнатом. Як він зрадіє. А як буду раді наші батьки. Особливо наші мами. Хоча мій батько та Сергій Степанович теж будуть у захваті. Батько мріє про онука. Щоб ходити з ним у ліс по гриби, їздити з ним на рибалку. Про це мріє і батько Ігната. Цікаво син чи дочка? Чесно, все одно. Головне, що у нас з Багровим буде здорове і гарне маля. Ми зробимо все, щоб він зростав щасливим.

Іду до кабінету на ватяних ногах. Серце шалено стукає. Я мама! Хочеться кричати так, щоби весь світ почув. Шкода, що Христини немає поряд зі мною. Вона так і не дала про себе знати за ці місяці. Ми часто їздимо до Гліба, але він не відчиняє нам дверей. Ігнат дуже нервує. Адже він теж не знає в якому стані його друг. Його це вбиває.

Ігнат наполягав щоб Новий рік, мій день народження та його, ми відзначили удвох вдома. А вже різдво із нашими батьками. До речі, мої батьки вирішили поки що залишитися в Одесі, на невизначений термін, як сказала мама. Батько може керувати бізнесом віддалено, хоч і їздитиме у відрядження до Вірменії. А я рада, що мама тепер поруч. Адже з появою малюка мені буде потрібна допомога.

Сьогодні ще потрібно забрати подарунки та мою сукню з ательє. До речі, подарунок Ігнатові я так і не купила. А тепер і не потрібно. Той, хто живе у мене під серцем найкращий подарунок. Потрібно сьогодні потрапити до лікаря, щоби точно підтвердив і зробити знімок УЗД. Добре, що я маю знайомого гінеколога Марго, яка прийме мене без запису. Набираю її.

- Привіт Марґо. Чи можна сьогодні до тебе на огляд потрапити? Або завтра?

- Привіт Єва. У мене за півгодини є вікно. Встигнеш?

- Так, їду.

Кидаю все. Сідаю в машину. Хоч і поспішаю, але їду обережно. Адже тепер я не одна. У кабінеті Марго мене всю трусить. Може тест та симптоми помилкові. Ні, Єво. Заспокойся.

- Ну що Єва, – після огляду, каже Марго, – вітаю. Ти чекаєш на дитину. Термін приблизно 4 тижні. Точніше скажу після УЗД та тестів. Батько є в дитини? Вагітність бажана?

- Так, - одним словом відповідаю на всі питання, перебуваючи в повному шоці.

Після УЗД переконуюсь повністю у своєму становищі. Прошу Марго роздрукувати мені знімок. Прощаюсь із нею. Йду до машини. Сиджу близько години, гладячи живіт. В мені часточка Ігната. Результат нашого кохання. З глузду з'їхати.

31 грудня. 10 вечора. До Нового року залишилося дві години. Ігнат десь затримується. Трубку не бере. Чорт. Хоча написав, що скоро буде і до бою курантів не запізниться.

Стою у вітальні, дивлюся у вікно. Сніг падає великими пластівцями, повільно кружляючи. Зима - це казкова пора року. Моя улюблена з дитинства. Так, зима, чарівна пора року, казкова. Вона прикрашає все – міста, села, ліси, поля. У розпорядженні в інші пори року будь-які кольори. У зими лише один колір – колір снігу. Але як здорово зима користується ним. Один снігопад - і все виглядає інакше, святковим, посвіжілим. Снігопад оновлює, пожвавлює. Все після снігопаду виглядає урочистим і величним, весь бруд прихований і захований, сонце блищить на поверхні снігового покриву. А якщо снігопад починає йти надвечір, то ще краще – можна встигнути вийти у двір до настання ночі та подивитися, як красиво падає сніг в електричному світлі вуличних ліхтарів.

Я навіть сукню пошила сріблясто-блакитного кольору. Розпустила волосся, як любить Ігнат. Трохи їх завила у локони. До речі, вчора, прикрашаючи ялинку в нашій вітальні, звернула увагу, що кольорова гама теж біло срібляста. І до слова, Ігнату, так сподобався цей процес. Давно не бачила його таким захопленим. Тільки він ще не знає, що під ялинкою на нього чекає сюрприз, про який він давно мріяв. Ось де його носить, га?