read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

335
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 47 48 49 ... 51
Перейти на сторінку:
Загальна розгнузданість.

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: До танцю! Танцювати!

ВИСКИ: Чого ви, пане, лоскочетеся! Що, ви робите, пані?! Куди ви мені лізете? Рятуйте! Він мене мацає! Хі-хі-хі-хі! Геть! Лоскотки! Ой-ой! А-я-я-я-яй! Ох-ох! Поліція! Поліція-я-і-і-і!

ЗАМІШКОВАНІ: Тупалтамаматамуб!

КРИК ШАРМА: Пас!

КРИК ФІРУЛЕТА: Пас!

Гуфнаґель одним стрибком сідлає Професора і верхи на Професорові — обоє в мішках і масках — наїжджає на юрму гостей на чолі Куреня Лакеїв.

ГУФНАҐЕЛЬ: Гей, у галоп!

ЗАМІШКОВАНІ: Тут-ту-ту!

Світло згасає.

Тиша.

КРИК (потемки): Революція!

ЛАКЕЇ: Ноги виривати! Годі ваксувати!

КРИК: Революція!

ЗАМІШКОВАНІ: Туп-туп-туп! А пуїт!

Темрява й тиша.

ФІОР (стоїть збоку і вмикає електричний ліхтарик): Як добре, що при мені завжди мій електричний ліхтарик. Треба придивитися до цього... Розглянутися трохи поміж цього, що тут і як...

Поволі освітлює завмерлих гостей, разом із Куренем Лакеїв, із Гуфнаґелем верхи на Професорові. Костюми гостей у жахливому стані, частково пошарпані, бюсти, плечі оголені, руки застигли у процесі щипання, лоскотання... Ліхтарик Фіора знаходить обох Злодійчуків, які застигли в процесі крадіжки... наближається до Альбертинки.

ФІОР: А вона все спить...

Освітлює Шарма і Фірулета, які застигли від жаху.

Освітлює Князя і Княгиню в пошарпаних туалетах.

Освітлює Гуфнаґеля, який без маски і мішка: обличчя закривавлене, жахітне, знавісніле.

ФІОР: Ага-а, граф Гуфнаґель... Скинув маску... Та що це за новітня мода?..

Освітлює Генерала, з якого наполовину здерли маску й надірвали мішок. Генерал у мундирі гітлерівського офіцера, з моноклем, з револьвером...

ФІОР: Ага! То наш генерал був у цьому мішку! Але що він за моду собі вигадав?

Освітлює Маркізу, яка вже без маски і мішка, Маркіза загримувалася під наглядачку в нацистському концентраційному таборі: з батогом, кайданками тощо.

ФІОР: Маркіза... Що це за мода їй примарилася... Це ж треба таке!

Освітлює Патрона, який без маски, проте має на обличчі іншу — протигаз із велетенським хоботом, у руці бомба.

ФІОР: Мабуть, патрон...

Потужний грім. Вихор. Темрява.

КРИК ШАРМА: Пас!

КРИК ФІРУЛЕТА: Пас!

Акт ІІІ

Руїни замку Гімалай.

Та сама зала, проте зруйнована. Стіни проламані, лишилося трохи меблів, столик, накритий парчею, лампа-торшер, крісла... Углибині румовище.

Гуляє вітер, буря, крізь виломи в мурах видно таємниче небо, вогні, спалахи, відблиски...

Фіор у фраку.

ФІОР (змагається з вітром): Є тут хто?

КНЯЗЬ (із великим абажуром на голові, який заслоняє обличчя, вдає із себе лампу): Лампа.

ФІОР (відскакує): Хто?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Лампа.

ФІОР: Це князь!

КНЯЗЬ-ЛАМПА. Тихше... тихше... Загади Бога! Обегежно!

ФІОР (кричить крізь вітер): Який вітер!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Це вітег істогії.

Вітер реве.

ФІОР: Де всі?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Гозпогошилися... Й погубилися...

ФІОР: Це що, землетрус був?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Хто його може знати? Щось там було... Але хто може знати, що саме?

ФІОР: А княгиня?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Тут, погяд. Не впізнаєте? Вона вдає столик.

ФІОР (відскакує від столика, що є Княгинею, яка стоїть рачки, прикрившись парчею): А-а-а!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Тихше... Так безпечніше.

Гуфнаґель галопом, верхи на Професорові, пролітає сценою на чолі Куреня Лакеїв, які тріумфально вимахують частинами хазяйського гардероба.

ГУФНАҐЕЛЬ (підхльостує Професора хлистом): Галоп, гей, галоп!

ЛАКЕЇ: Ноги виривати! (Пролітають.)

ФІОР: Революція?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Так, геволюція...

Заходить Жебрак, співаючи жебрацьку пісню.

ЖЕБРАК:

Ой, воспоможіть...

Ой, згляньтеся...

Ой, хто мені милостиню дасть?

Зелені, зелені ліщини...

Зелені, зелені березини...

ФІОР: Хто це?

ЖЕБРАК: Зелені, зелені березини,

Зелені, зелені ліщини...

ФІОР: Хто ти?

ЖЕБРАК (зненацька): Кріселка лорда Блоттона!

Утікає.

ФІОР: Що сталося?

Бо щось таки сталося... Що? Що саме сталося?..

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Я й сам не знаю... Щось якось... Із наготою.

Начебто щось... не знаю... Потім смішки, ви́ски,

Всі запищали, що їх хтось лоскоче,

Мене теж наче лоскотало... в спину... і з боків,

І в мене запгопав годинник. Почали тлумитися...

І хі-хі, сміхи, потім кгики, гики.

Усе розгнуздалось. А тоді лакейство

Накинулось на панство... Це, гозумієте, начебто

В газеті написали, що «підгивні елементи скогистались із ситуації»...

ФІОР: Так-так... Усе так і було... А що тепер?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Тепег у нас геволюція.

ФІОР: Революція?

КНЯЗЬ-ЛАМПА (нечітко): Пагазити.

Знову влітає Курінь Лакеїв на чолі з Гуфнаґелем, який осідлав Професора.

ЛАКЕЇ: Ноги виривати!

Пролітають.

ФІОР: А це що?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Не знаю.

ФІОР: Куди вони так мчать?

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Упегед.

Вітер.

ФІОР:

Форми дивацькі, обриси шалені...

Ні, я не відаю, не знаю, не розумію й не бажаю,

Не вловлюю і не сприймаю... безщасний я Фіор!

О, я Фіор безщасний!

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: Фіог безщасний!

Із купи непотребу вилазить Прелат. Сутана застібнута шпильками так, що скидається на блузку та спідницю. На голові великий дамський капелюх, у руці парасолька.

ФІОР: Чорна жінко, чого тобі?!

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Маестро!

ФІОР: Ага-а, це сутана!

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Нехай буде воля Твоя...

ФІОР: Прелате, якою була твоя доля?

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Годі й вимовити.

Словами не переповісти. Тож не питайте про шляхи,

Якими я пройшов, і ліпше взагалі

Нічого не питайте. Я мушу переховуватись.

Вибачте, я мушу переховуватись. Зрештою, раджу

Вам те саме.

ФІОР: У жінку, в лампу, в стіл мені перемінитися?

Ні! Я Фіор!

ПРЕЛАТ: Фіор!

КНЯЗЬ: Фіог!

КНЯГИНЯ: Фіог!

Забігають Гуфнаґель і Лакеї.

Гримає, темніє.

ЛАКЕЇ: Копита відкрутити!

ФІОР (Гуфнаґелеві): Потворо! Стій!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Не можу!

Я галоп!

ФІОР (показуючи на Професора): А цей кінь?

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: А це мій інтелект!

ПРОФЕСОР-КІНЬ: Ве-е-е!

ФІОР: Кого ви переслідуєте?

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Тих, що втікають!

ФІОР: Кров надто густо заляпала твоє обличчя, однак я впізнаю тебе.

Ти ж граф Гуфнаґель!

ГУФНАГЕЛЬ-ВЕРШНИК: Ні! Я ідея!

Геть!

ФІОР: Професоре!

Це ви? Професоре!

Професор рачки, під сідлом, з вуздою в роті, підскакує, хрипить.

ПРОФЕСОР-КІНЬ: О, так. О так, дякую!

Ве-е-е! Ве-е-е!

ЛАКЕЇ: Ноги виривати!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Вйо!

Вибігають.

ФІОР: О, що це за гонитва!

О, що за втеча!

Влітають Генерал, Патрон, Маркіза в костюмах кінця Акту ІІ, вони мчать у тому самому напрямку.

ФІОР: Стійте! Кого ви наздоганяєте?

І від кого утікаєте?

ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Гулютубулю!

ФІОР: Ох, поясніть мені зрозуміліше!

ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Тьютутатуму!

ФІОР: Маркізо, адже це ви, пані!

Патроне! Таж це ви, не хто інший!

Наш дорогий патроне! І ви, генерале!

Хіба ви призабули мову?!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Коли людські діяння

Не вміщаються в словах,

То мова лускає...

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Хто їх там знає...

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Ех-ех, яке паскудство!

ФІОР: Друзі й подруги!

Поверніться самі до себе! Скиньте ті личини!

Годі вже забави, о, це надто болісно!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: У тому-то вся гіч, що вже не можна повегнутися до себе.

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Нема такого шляху.

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Повегнутися до себе? Цікаво, як?

ФІОР: То й що тоді?

КНЯЗЬ, КНЯГИНЯ, ПРЕЛАТ: Уперед!

І лише вперед!

1 ... 47 48 49 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"