Читати книгу - "Пригоди Клима Кошового. Продовження"

вписується. Це зроблено для того, аби дошкулити мені. Мовляв, я, такий мудрий та модний адвокат, не здатен уберегти клієнта. Зняти з людини звинувачення не означає врятувати її. Ось про що говорив мені Різник. Аби мене ще забрали б до поліції, було б зовсім добре. Хтозна, чим би обернулася для мене та історія.

– Згоден, – кивнув Шацький.

– Також те вбивство – безглузде з огляду навіть на логіку маніяка. Якби Лука вийшов з Бригідок і за якийсь час убивства Різника почалися знову, перший кандидат у підозрювані – мій клієнт. Проте убивця забирає життя того, ким мав би прикриватися. Цим доводить не лише мені, а й Віхурі: той бідака справді не різав повіям горла. Чи провела поліція паралелі, не маю поняття. Але вбивця загрався. Сам не зрозумів, яку дав підказку.

– Та не тягніть, пане Кошовий!

Клим тицьнув у бік Шацького вказівним пальцем.

– Заманили. Не викрадали – заманили. Нас із вами затягнути в пастку простіше, ніж таких, як Лука. Він не за всяким піде, довіриться дуже обмеженій кількості людей. Телеграма, лист – не спрацює. Хлопець міг піти до того та за тим, кому безмежно довіряв. Таких небагато. Я знаю, здається, всіх. Один із них – той, кого Януш Навроцький охрестив Різником із Городоцької. Між іншим, він знову кандидат номер один.

– Знову?

– Я дізнавався. Навроцький набридав Різникам відразу після звільнення Луки. Недовго, але – набридав. Удалося за короткий час розговорити хлопця, знайшов до нього ключик. Потім матуся Уляна прогнала його. Але теоретично Навроцький міг готувати чергову сенсацію. Вбивство людини, яку звинувачували в убивстві чотирьох повій, та ще й той самий спосіб – гарна сенсація. Вартує того ризику. Нарешті, – витримав коротку паузу Клим, – саме Навроцький стежив за мною, відколи я взявся за ту справу й опинився в цьому вирі. Наша з ним недавня зустріч могла надихнути репортера поставити нові тенета і вбити Пані. Згодні?

– Може бути, – кивнув Шацький. – Жахливо, та може.

– Ще один кандидат – мій помічник, Остап Найда.

Йозеф здивовано поцмокав губами, витягнувши їх у трубочку.

– Чого ви? – здивувався Кошовий.

– То не занадто?

– З нього все почалося, Шацький. Хто, як не близький родич, знатиме й розумітиме Луку? Був добрим до хлопця. Вони спілкувалися. Що в голові Найди – не знає ніхто. Дотепер я його не підозрював, але ж і він знає про мої кроки багато. Я не приховую свого інтересу, обмовився, пообіцяв знайти вбивцю чи докласти зусиль, аби поліція робила свою роботу. Маму Уляну не варто відкидати також.

– Ви серйозно?

– Цілком. Давно спілкується з лікарями. Жінка проста, не сказати – високоосвічена. Тим не менше, в питаннях психіатрії і лікування враженого розуму дасть фору нам обом разом. Чи вдає божевільну, чи дійсно за всім цим втратила розум.

Віко знову сіпнулося.

Клим зціпив зуби, ніби так можна було втримати здогад, що стрелив зненацька.

– Шацький, ви готові мені допомогти? – спитав діловито.

– Як завжди, пане Кошовий. Моя Естер, моя фейгале, давно благословила на цю справу. Навіть якщо доведеться ризикувати життям, як тоді, на Валовій, у підвалі…

– Пам’ятаю, – відрубав Клим сухо, тон змусив Йозефа теж розправити плечі й навіть поправити вузол краватки. – У цій історії більше нікому не доведеться ризикувати й накладати життям. Ви дасте кілька телеграм, Шацький. Адреси і тексти я підготую для вас завтра. Прошу пополудні до мене на Шевську. Там буде Остап, намагайтеся забути цю нашу розмову, аби не виказати себе. Відповіді отримаєте до запитання. Зустрінемося тут післязавтра, в цей самий час. Сподіваюсь, за ці два дні Різник більше нікого не вб’є…

Шацькому пощастило – Найда пополудні пішов у терміновій справі, ховати від нього очі не довелося.

За ніч Кошовий, усе багато разів продумавши й перекрутивши в голові, таки склав потрібні тексти. Одну телеграму вирішив не відбивати, бо остаточно викреслив особу, якої вона мала стосуватися, з невеликого переліку підозрюваних.

Шацький, перейнятий важливістю моменту, поквапився виконувати Климове доручення.

Наступна доба тягнулася нестерпно довго.

Нарешті Кошовий отримав із рук Шацького очікувані відповіді.

Прочитавши першу телеграму з трьох, інші, не розкриваючи, викинув у смітник.

Він знайшов відповідь.

Уже знав, хто Різник.

Здивувався.

Розділ сімнадцятий

Козеня на мотузці

Він прийшов додому не раніше, щойно залагодив усі потрібні справи з усіма потрібними для цього особами.

Розмова «Під вошею» забрала найдовше часу. Кошовий дозволив собі лише гальбу пива та порцію ковбасок із кислою капустою й не піддався наполегливим умовлянням Тими. Трохи переймався, що Бася знову надме губи через пізнє, по опівночі, повернення. Але вона спала міцно, і Климові навіть удалося не розбуркати її, коли мостився поруч. Теж вперше за останні дні заснув швидко. Вранці ж Бася була надто заклопотаною, аби звертати спеціальну увагу на його стан. Іншим разом неодмінно запитала б, що так переймає коханого. Подібні деталі професійна акторка помічала й фіксувала швидко. Проте нині була думками далеко.

Кравчиня ось-ось мала принести весільну сукню для остаточної примірки, яких наречена пережила вже дві. Для Басі весільне вбрання мало дуже важливе значення, і Кошовий не збирався шукати цьому логічне пояснення. А вона принципово не обговорювала її з нареченим: має побачити все не раніше, ніж треба. Все одно щось не складалося, як хотілося, бо всякий раз після візиту майстрині Бася виглядала роздратованою, і, знаючи, коли вона прийде вдруге, Клим передбачив це, принісши нареченій квіти вкупі з ювелірною дрібничкою в гарній коробочці. Попустило, але зовсім трошки.

Тож Бася навіть зраділа, коли Кошовий сказав – треба йти раніше. Поцілувала його на прощання, але цілунок вийшов не таким, як зазвичай: швидко чмокнула в поголену щоку, він відповів – вийшло мазнути губами лише носика. Вирушаючи, вирішив, незалежно від того, як сьогодні вийде з кравчинею, принести Басі квіти й пляшку доброго вина – вона любила солоденьке.

Так замаскує справжній привід для святкування: в успіх нинішнього задуму вірив. Усі фігури розставлені на шахівниці, і нехай деякі з них буркотливі – погодилися, бо нема на те ради. Інакшого способу зловити Різника й зупинити вбивства після розмови з Климом не бачив ніхто з учасників нинішнього дійства.

До себе на Шевську не пішов – подався відразу в бік Зеленої. Рухався пішки вздовж трамвайної колії, та, не доходячи костелу Святої Урсули, завернув, зробив невеличкий гак і пірнув у найближчу браму. Вийшовши з протилежного боку, зупинився, обмацав вулицю пильним поглядом, не побачив, кого шукав, уже почав трошки панікувати. Але в цей самий момент з-за спини,