Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"

— Містере Петерс, ви не маєте аніякісінького права ставити такі запитання. Якщо ви протримаєтесь без їжі сорок дев'ять днів, тоді, можливо, я вам відповім.

Таким чином, навіть після самоусунення Еда Кольєра через бунт шлунку мої шанси завоювати прихильність Мейм не підвищилися. А потім у Гутрі настав мертвий сезон.

Я затримався у місті задовго. Бразильські діаманти почали тьмяніти, вогкими ранками регулярно відмовлялися спалахувати патентовані запальнички. У моєму бізнесі завжди настає момент, коли для того, щоб не проґавити птаха успіху, треба швиденько переїздити на нове місце. Я подорожував у фургоні, щоб не минути найменшого містечка. За кілька днів я склав речі й зайшов до Мейм попрощатися. Я не здавався, просто планував поїхати на тиждень-два до Оклахома-Сіті, а потім повернутися і знову взятися до справи.

І кого ж я зустрічаю у дверях, як не Мейм — божественну в синій дорожній сукні та з маленькою валізкою у руках. Виявляється, її сестра Лотті Белл, яка працює друкаркою у Тера-Готі, наступного четверга виходить заміж; Мейм збирається пожити у неї тиждень, щоб допомогти підготуватися до весілля. А зараз Мейм чекає на товарний фургон, який відвезе її до Оклахоми… Я висловив деякий сумнів у прудкості та зручності товарного фургона й запропонував сам відвезти дорогоцінний товар. Мамця Дуган не бачила причин відмовлятися від моїх безкоштовних послуг; за півгодини ми з Мейм вирушили на південь у легкому літньому фургоні, вкритому білою парусиною.

Бог свідок, ранок був надзвичайний. Приємний вітерець пестив ніздрі пахощами польових квітів і трав, зайченята з білими пухнастими хвостиками раз у раз, граючись, вибігали на дорогу. Вороння помчало назустріч виднокраю, який наближався так швидко, що хотілося його скрутити, наче шворку для білизни. Мейм базікала без упину, щебетала як маля і про свій колишній дім та шкільні витівки, і що їй подобається, а що ні у дівчатах Джонсонів, які мешкають на тому боці вулиці. Й жодного слова про Еда Кольєра, їжу чи подібні невеселі теми. Десь ополудні Мейм оглянула багаж і зауважила, що кошик з обідом залишився вдома. Я міг би по дорозі знайти пристойний генделик, але оскільки Мейм не переймалася з цього приводу, я промовчав. Знаючи ставлення Мейм Дуган до харчу, я намагався не згадувати у розмові провізію.

Зараз я збираюся пояснити, як я змилив із дороги. Шлях був старий і сильно заріс травою, поруч зі мною сиділа Мейм, узурпувавши левову частку моєї уваги і тями. Словом, можете все вищезазначене вважати чи не вважати виправданням, як вам заманеться, але я збився з дороги, і в сутінках вечора, якого ми вже мали бути в Оклахома-Сіті, ми ще тинялися туди-сюди вздовж незнайомого берега невідомої низини біля незнаної річки. Злива періщила як із відра. Внизу, посеред трясовини, ми угледіли маленький дерев'яний будиночок, зведений на невеликому клаптику твердої землі. Зусібіч його оточували куширі, колючий чагарник і похмурі дерева. Самотній будинок навіював сумні думки. Його було шкода. Притулок на ніч, подумав я. Коли я поділився своїми міркуваннями з Мейм, вона довірила мені приймати рішення. Дівчина не зчинила істерики і не заходилася засипати мене звинуваченнями, як зробили б на її місці чимало жінок, натомість сказала, що все гаразд: вона розуміє, що я змилив із дороги ненавмисно.

Будинок на дві кімнати виявився порожнім. На подвір'ї вигороджена була невелика стайня, в якій колись тримали худобу. На горищі ми знайшли багато старого сіна. Я прив'язав коней під дашком, поклав у ясла трохи сіна, за що коні подивилися на мене сумними очима, ніби очікуючи на перепрошення. Решту сіна я відніс до будинку, щоб створити якусь подобу комфорту. Також я заніс усередину бразильські діаманти і патентовані запальнички, яким навряд чи сподобалося б тісне знайомство з водою.

Ми з Мейм улаштувалися на підлозі на сидіннях із фургона, і я за допомогою запальничок розпалив вогонь у грубі, адже ніч була холодною. Наскільки я можу судити, дівчина насолоджувалася пригодою. Це було щось новеньке. Можливість подивитися на життя з іншого боку. Дівчина сміялась і балакала, тьмяний вогонь запальничок не міг суперничати з блиском її очей. У мене була повна кишеня сигар, і здавалося, гріхопадіння ще не відбулося на землі. Ми опинилися на прегарному ранчо серед Едемського саду. За будинком, невидима через щільну стіну дощу і нічну темряву, протікала ріка Сіон, а янголи з палючими мечами ще не встигли запечатати вхід до раю. Я дістав понад дюжину бразильських прикрас і вмовив Мейм надягти їх — персні, брошки, ланцюжки, сережки, браслети, пояси і медальйони. Дівчина переливалась і сяяла, як індійська принцеса. Мейм аж почервоніла від задоволення і ледве не плакала через відсутність люстерка.

Пізно ввечері з сіна, покривал і ковдр із фургона я зробив на долівці щось на кшталт ліжка для Мейм і переконав її лягати спати. Я сидів у другій кімнаті, курив сигари, слухав шум дощу і міркував над життєвими перипетіями, які супроводжують чоловіка протягом сімдесятьох років від народження і до смерті.

Не варто було засиджуватися допізна, тому що прокинувся я аж удень; Мейм стояла наді мною з бездоганно зачесаним волоссям і радісним блиском в очах — як у людини, цілковито задоволеної життям.

— Боже, Джефе, — защебетала вона, — я така голодна! Я зараз би з'їла…

Я замилувався Мейм, але вона перехопила мій погляд, різко припинала всміхатися і холодно та підозріло поглянула на мене. Я розреготався і покотився на підлогу. Мені стало весело. Насправді я — весела і добра людина, люблю пореготати, і тут на мене напав дурносміх. Коли я нарешті вгамувався, Мейм сиділа, розвернувшись спиною, — уособлення ображеної гідності.

— Не гнівайтеся, Мейм, — сказав я, — це було ненавмисне. Ваше волосся, ох, якби ви знали, як воно кумедно зачесане!..

— Не треба мені казочки розповідати, сер, — відповіла Мейм суворо і виважено. — З волоссям усе гаразд. Я знаю, що вас так розсмішило. Джефе, погляньте надвір, — підскочила вона, визирнувши крізь щілинку між колодами.

Я відчиняю дерев'яне віконце — і бачу, що ціла заплава залита водою, а горбочок, на якому стоїть будинок, перетворився на острів серед швидкоплинного жовтого потоку завширшки кроків сто. А злива, між іншим,