Читати книгу - "Зодчий із пекла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
В останню хвилину, на порозі вічної темряви чи Вічного Світла, попросила в Бога талану для тих невідомих людей, котрі житимуть у її домі, й померла, усміхаючись.
Дизайнер-домушникДо гостьової спальні на першому поверсі, де розмістився Валентин Буруковський, Кінчев зайшов, не постукавши. І заскочив дизайнера після душу — в махровому халаті та з рушником на голові. В цьому імпровізованому тюрбані киянин ще більше, ніж завжди, нагадував азіатського бая. І пробубонів незадоволеним байським тоном:
— Пане слідчий? Така честь — і просто зранку!
— Ви прокинулись щойно? — Кінчев сів біля столика, не чекаючи запрошення.
— Ні, встиг вимити голову. — Дизайнер почав енергійно витирати волосся.
— Завжди встаєте… не дуже рано?
Валентин Леонідович гордовито повернув голову, притримуючи рушник-тюрбан:
— Як і всі творчі люди.
— Тобто працюєте здебільшого вночі?
— Без шуму та суєти краще думати.
— Цієї ночі, наприклад, ви спали чи… думали?
Буруковський усівся, зручно вмостивши свій великий зад та чималеньке, але акуратне черевце. Зняв з голови смугастий рушник і тримав перед собою:
— Кажіть одразу — в чому ви мене підозрюєте.
Кінчев задоволено відкинувся на спинку стільця. Повільно витяг з пачки сигарету.
— Я підозрюю всіх.
— Для цього треба мати підстави.
— Скільки завгодно.
— Наприклад? — Товстун склав рушник на колінах акуратним прямокутником.
— Наприклад, я знаю дівоче прізвище вашої матері.
Буруковський насупився. Віктор же, приязно усміхаючись, вів далі:
— Відомо також, ким Кріс доводиться Ярижському, — він зробив виразну паузу. — І через кілька хвилин у мене будуть підстави для вашого затримання.
Дизайнер встав:
— Прізвище й походження — це не кримінал. Я нікого не вбивав. Кріс також не має до вбивств ніякого відношення.
Підвівся й Кінчев.
— А я вас поки що ні в чому не звинувачував. Між іншим, злочин — це не обов’язково вбивство. Зізнаюся, ваш дотепний злочин мені дуже подобається. Але, як мені здається, ви й самі розумієте, що жарти закінчилися. Гра стала занадто небезпечною. Насамперед для Кріс…
— Од жартів з цим підтекстом легко я б сам відмовився умент… — Валентин, примружуючи від сонця й без того вузькуваті очі, схоже, замислився. — Початок мій тепер далеко, хитким був той експеримент…
— Коли експеримент переходить до настільки небезпечних стадій, треба звертатися в міліцію, а не розраховувати на свої дилетантські сили. Коротше, довіртеся професіоналові. Який, між іншим, цілковито на вашому боці. Давайте домовлятися: ви не чините ніякої протидії. Я затримую вас на двадцять чотири години, просто так, для з’ясування особи, потім, можливо, відпущу з миром. Тільки негайно віддайте касету. І мобільний телефон.
— Яку таку касету? — дизайнер удавано здивувався, але Кінчев попередив суворо:
— Не касету, так диск. Відеозапис, котрий ви щойно поцупили із плеєра. Якщо я сам знайду, то це виглядатиме вже не як безневинний жарт. До речі, що ви там встигли стерти?
— Слово честі, нічого!
— Тоді здавайте добровільно.
Валентин відкрив шафу, дістав звідти велику дорожню сумку, трохи в ній порився і, нарешті, ефектно виклав на стіл перед слідчим диск без написів та інших позначок.
— Мобільник також не забудьте.
Буруковський спробував поторгуватися:
— Тільки один дзвінок!
— Ні! — відрізав Віктор. — Я знаю — кому.
— Тоді моїй мачусі. Я обіцяв зателефонувати їй зранку. Жінка нездорова, їй хвилюватися не…
— Невже ви ще не зрозуміли, з ким маєте справу? Один хибний крок — і ще хтось заплатить за нього життям. Схоже, на черзі — чарівна баронеса. Вам її не шкода?
На цвинтарі ілюзійСержант Власенко влетів до передпокою так стрімко, що зіштовхнувся з баронесою Леською.
— Ах, пробачте, — видихнула вона.
— Пробачення просити повинен він, шановна пані, — зауважив Кінчев, міцно тримаючи одягненого в кожушок дизайнера за лікоть. — Куди ти, Колькó, несешся, на людей не дивлячись? Звик, щоб від міліції всі шарахались? Відвикай!
— Я з… згідно з вашим наказом… — почав був виправдовуватись Власенко, але Кінчев перервав, підштовхуючи вперед Буруковського:
— Затриманого — в СІЗО. Без розмов. Наручники можеш не надівати. Посадити в окрему камеру. Влаштуй там затишно. І без дурниць там! Ти за нього головою відповідаєш, зрозумів?
— Так точно.
— Пробачте, баронесо, — Віктор галантно вклонився Лесі. — Своїх колег я потім навчу вибачатися. Коли буде час.
Та вимушено усміхнулась.
Вона була, як завжди, не просто прекрасна, а й несла на собі відблиск іншого, витонченого життя. Довге шовкове волосся, недбало випущене з-під ошатного, прикрашеного брошкою, беретика, коротенький хутряний жакетик, прості, але вишукані брючки, стильні чобітки на височезних підборах — все свідчило: ця лялечка лише тимчасово з’явилась тут і невдовзі полине туди, звідки залетіла на кілька чудових миттєвостей.
Власенко між тим приступив до виконання своїх обов’язків, він незграбно взяв дизайнера за руку:
— Ну, давай… те. До машини. Вперед!
— Валентине! — жахнулась Леся. — Вас — за що?
Буруковський відповів їй з непохитною гідністю гладкого чоловіка:
— Дивитися набридло на жебри і приниження чеснот, на безтурботне і вельможне бидло, на правоту, що їй затисли рот, на честь фальшиву, на дівочу вроду… поганьблену, на зраду в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зодчий із пекла», після закриття браузера.