Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

— Ну ти даєш!

Лісбет Саландер повернулася до своєї квартири тільки о сьомій годині ранку. Відтягнувши комір майки, вона принюхалася і подумала, що треба б прийняти душ, але махнула рукою на це, роздяглася і, кинувши одяг додолу, лягла спати. Спала вона до четвертої години пополудні, після чого встала, пішла до «Сьодерхалларна»[45] і там поснідала.

Тим часом вона обдумувала своє враження від зустрічі з Мікаелем Блумквістом у пивній. Його присутність її розтривожила, але, як вона відзначила, вже не завдала їй душевного болю. Він перетворився для неї на маленьку цятку на видноколі, трохи дражливу деталь навколишнього світу.

У житті були й інші речі, які хвилювали її набагато більше.

Але вона враз подумала, як добре було б підійти до нього і заговорити.

А можливо, переламати йому кістки. Чого їй хотілося більше, вона й сама не знала.

Хай там як, їй раптом стало цікаво, що він тепер поробляє.

Решту дня вона ходила у справах, але, повернувшись близько сьомої вечора додому, увімкнула комп'ютер і запустила програму «Асфіксія 1.3». Іконка «МікБлум/лептоп» як і раніше була на голландському сервері. Двічі клацнувши мишею, вона відкрила копію жорсткого диска Мікаеля Блумквіста. Вперше за рік, від часу свого від’їзду із Швеції, вона знову зайшла в його комп’ютер. Собі на втіху, вона виявила, що Мікаель досі не зробив апгрейдингу свого комп’ютера на найновіший варіант MACOS. Якби він це зробив, «Асфіксію» було б видалено і вона втратила б свого жучка. Подумки Лісбет взяла собі на замітку, що потрібно буде переписати програмне забезпечення, щоб можливий апгрейдинг не зашкодив їй.

Обсяг жорсткого диска збільшився приблизно на 6.9 гігабайт у порівнянні з тим, що вона застала під час останніх відвідин. Значна частина збільшення відбулася за рахунок pdf-файлів і документа під назвою «Quark». Документ виявився невеликим за розміром, зате багато місця зайняли папки з фотографіями, незважаючи на те що фотографії зберігалися в стислому вигляді. Повернувшись на посаду відповідального редактора, Мікаель, очевидно, почав зберігати в архіві копії всіх чисел «Міленіуму».

Вона впорядкувала жорсткий диск за датами, починаючи з найдавніших документів, і помітила, що в останні місяці Мікаель приділяв багато уваги папці під назвою «Даґ Свенссон», яка, очевидно, містила проект книги. Потім вона відкрила Мікаелеву пошту і ретельно вивчила список його кореспондентів.

Одна адреса змусила її здригнутися. Двадцять шостого січня Мікаель отримав повідомлення від Харієт Ванґер, чорт би її забрав! Лісбет відкрила повідомлення і прочитала кілька лаконічних рядків щодо майбутніх щорічних звітних зборів у редакції «Міленіуму». В кінці стояла фраза, що Харієт зупиниться в тому ж номері, що й минулого разу.

Якийсь час Лісбет перетравлювала цю інформацію. Потім знизала плечима і скачала пошту Мікаеля Блумквіста, рукопис книги Даґа Свенссона під робочою назвою «П’явки» з підзаголовком «Стовпи суспільства та індустрія проституції». Потрапила їй на очі також копія вченого дослідження під заголовком «From Russia with love», написаного жінкою на ім’я Міа Берґман.

Вона від’єдналася, пішла на кухню і поставила кавник. Потім влаштувалася зі своїм ноутбуком на новому дивані у вітальні, закурила сигарету з портсигара, подарованого Міммі, і провела решту вечора за читанням.

О дев’ятій годині працю Міа Берґман було прочитано. Лісбет задумливо закусила нижню губу.

О пів на одинадцяту вона дочитала книгу Даґа Свенссона і зрозуміла, що незабаром «Міленіум» знову викличе велику сенсацію.

О пів на дванадцяту, закінчуючи читання електронної пошти Мікаеля, Лісбет раптом здригнулася і широко розплющила очі.

По спині побігли мурашки.

Перед нею був лист Даґа Свенссона до Мікаеля Блумквіста.

Побіжно Свенссон згадував, що в нього є особливі міркування щодо одного гангстера із Східної Європи на ім’я Зала, який має посісти визначне місце в його розслідуванні. Проте Даґ скаржився, що не певен, чи вистачить йому часу, щоб устигнути розібратися з цим до визначеного терміну. На це повідомлення Мікаель не відповів.

Зала!

Лісбет Саландер поринула в думки і сиділа не ворушачись, аж поки згас екран.

Даґ Свенссон відклав записник і почухав потилицю. Угорі тієї сторінки, на якій записник було розкрито, самотньо красувалося слово з чотирьох літер.

Зала.

Протягом трьох хвилин він робив те, що неуважно обводив це ім’я кружечками, поки лінії переплелися між собою, утворивши лабіринт. Потім він підвівся і приніс собі з буфетної кухоль кави. Судячи із стрілок наручного годинника, час було йти додому і лягати спати, але він полюбив засиджуватися до пізньої ночі в редакції «Міленіуму» — тут у тиші і спокої йому дуже добре працювалося. Остаточний термін здачі рукопису невблаганно наближався. Книжка була готова, але зараз він уперше з початку проекту відчув у душі сумнів. Чи не пропустив він дуже важливу деталь?

Зала.

Досі йому не терпеливилося скоріше закінчити роботу й опублікувати книгу, але зараз він раптом почав шкодувати, що залишається дуже мало часу і він щось не встигне.

Йому згадався протокол розтину, який дав йому почитати інспектор поліції Гюльбрансен. Тіло Ірини П. знайшли в каналі Сьодертелье із слідами жорстоких побоїв, у ділянці обличчя і грудної клітки були численні переломи. Причиною смерті став перелом шиї, але, крім того, ще дві травми розцінювались як несумісні з життям. У неї було зламано шість ребер і проколено ліву легеню. Також у результаті побоїв стався розрив селезінки. Патологоанатом висунув гіпотезу, що для побиття застосовувався кийок, загорнутий у матерію. Навіщо вбивці знадобилося загортати знаряддя вбивства, залишилося нез’ясованим, але переломи не були схожі на ті, які зазвичай утворюються від таких ударів.

Убивство залишалося нерозкритим, і, за словами Гюльбрансена, шанс на його розкриття був дуже мізерний.

У матеріалах, зібраних Міа Берґман за останні роки, ім’я Зала згадувалося в чотирьох випадках, але щоразу побіжно, десь на задньому плані. Ніхто не знав, хто ця людина і чи існує вона взагалі. Деякі дівчата згадували про нього як про невиразну загрозу, про якусь силу, яка може покарати у разі неслухняності. Даґ присвятив цілий тиждень пошукам відомостей про Залу, розпитував поліцейських, журналістів, звертався до кількох джерел, пов’язаних із секс-мафією, які йому вдалося виявити.

Він ще раз зустрівся з журналістом Пером-Оке Сандстрьомом, причетність якого до справи збирався розкрити в своїй книзі. У цей час Сандстрьом устиг усвідомити всю серйозність навислої над ним загрози і слізно благав Даґа Свенссона зглянутися над ним, навіть пропонував гроші. Даґ зовсім не збирався відмовлятися від свого наміру викрити Сандстрьома, але скористався своєю владою над ним, щоб витрясти інформацію про Залу.

Результат виявився гнітючим.