Читати книгу - "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "

     Але вони роблять каліками не усіх дітей, які народяться. Тільки тих, хто народився першим. Інших вони не чіпають, гадаючи, що якщо буде тільки один постраждалий, цього буде вистачати.

    Я подивився на Гарнору.

— І до якого часу вони ось так цілий рід переслідують? - Запитав я тихо, віддаючи книгу назад дівчині.

— Доки хтось його не зупинить.

— Але ж у книзі було написано, що...

— Так-так, знаю. Там написано, що їх майже неможливо зупинити. Але ти пропустив одне єдине слово - «майже». Пару разів Тягарі все-таки вдавалось знищити завдяки дуже рідкісному камінню, з якого була зроблена зброя. Тобі та твоїм друзям пощастило, що я маю одного знайомого, який якраз мав подібну проблему в роду. Тому я допоможу вам туди дійти.

— Чудово! - Не втримався я, і потім присоромоено опустив очі. - Це добре.

— Розкажи мені будь ласка більш детально про те, як виглядає той візерунок. - Попросила мене Гарнора, доки ми йшли до виходу.

— Чим це може допомогти?

— Я спробую визначити, хто навалився на ваше селище, і це потім може, зможе нам багато чого розповісти про того, хто збирається знайти дуже великих грішників.

— Як я й казав раніше, це жовте сонце. Один його бік трохи темніший, наче на нього падає тінь. «Нейтральна» так би мовити посмішка - тобто не хитра, не зла і не весела. Вона просто є. Два ока, які ніби дивляться в різні сторони й при цьому тільки на одну точку, невеликий ніс. Ніби все...

— А ось це вже погано... - Дівчина на секунду зупинилась, але потім продовжила йти поряд зі мною. - Він, як ти вже міг прочитати до цього, обрікає гібридів та людей на те, що після смерті навіть не дивлячись на те, чи чиста душа, чи ні, потрапити до пекла, ставши демоном. Не тим, кого мучають, а саме демоном - тим, хто не буде знати пощади і повинен буде хоча б раз в рік когось вбити, якщо не зможе впоратися зі своїм демоном усередині.

— До речі, а чому по всьому селищу з'явились ті візерунки? - Знову запитую з цікавості. - Просто... Ну... Я тоді лиш торкнувся того візерунка, а по городу вже через декілька годин з'явились у городі...

— Грубо кажучи, він окупував ваше селище, хоча ви поки що про це особливо не знаєте завдяки тому, що ти «прикликав» його тим своїм не дуже обачним рухом. Завдяки тим візерункам, він може відчувати, хто поряд з ними стоїть - поганий, чи хороший. Також ці символи можуть «прикликати» якусь невеличку частину його сили, яка ставши великою потворою, вб'є того, хто спробує піти проти нього. Навіть не дивлячись на те, що це лиш якась маленька частка його сили, нам - звичайним гібридам, - це може здатися чимось дуже сильним і непереможним. Тому краще його не провокувати на подібні сутички...

— Народ! - Гукнув я, коли ми нарешті вийшли та підійшли до потрібного місця, де вже стояли усі друзі. - Зараз відправляємося на пошуки нової інформації до іншого міста.

— Все-таки дізнався! - Видихнувши, мовила Ліж і легенько «відкрила» свої крила, щоб трохи розім'яти їх перед польотом. - А... Ви хто? - Запитала вона, перевівши погляд на Гарнору.

— Це Гарнора. Вона має знайомого, який може нам допомогти з нашою проблемою.

— Слухай, а що взагалі за проблема? - Запитав уже Жоррг.

— По дорозі розповім. - Відповідаю.

— Тоді давайте звалимо звідси нарешті! - Мовив брат Нари і першим вийшовши з будівлі, злетів до неба. Усі пішли за ним.

============================================

*Більше 87 років