Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

«Він нудний». Я чую цей вирок кілька разів на місяць від різних жінок. Я сама колись у далекі дев’ятнадцять чи двадцять років потрапила на побачення із тридцятирічним програмістом, який на той момент уже сім років працював у США. Він розповідав мені про свою роботу в Америці, про вивчення японської мови, тому що він мріяв потрапити до японської філії фірми, про поїздки до Австралії. Він навіть почав мені розповідати, що я теж могла б спробувати пройти інтерв’ю, наприклад, у відділ продажу, або закінчити курси і спробувати податись в онлайн-маркетологи (на той час це була якась рідкісна професія).

І знаєте, що я тоді вирішила у свої дев’ятнадцять чи двадцять років? Я вирішила, що він нудний і намагається розказати, що мені робити. Мені! Такій не по роках розумній у свої дев’ятнадцять. Це ж той чудовий вік, коли море справді по коліно, життя безмежне своїми можливостями, і здається, що варто лише захотіти, і все одразу втілиться в життя. Якщо я буду до кінця відвертою із собою, то мені в принципі не були цікаві тоді стосунки. Я працювала в Київському шлюбному агентстві, навчалася в університеті, задумувалась про відкриття свого агентства, я горіла цією думкою. Інвестувати час у побудову стосунків і тим більше у вивчення нової професії мені не хотілося. У мене були інші інтереси та пріоритети. Зустрівся б мені цей хлопець через кілька років, я б подивилася на нього іншими очима. Але другого шансу ми не мали. Ми випадково натрапили один на одного чи то в Лінкедіні, чи в інстаграмі кілька років тому. Він упізнав мене по фотографії й написав мені. Каже, я зовсім не змінилася. Дуже дивувався, який незвичайний бізнес мені вдалося побудувати. Говорив, що кільком його друзям дуже потрібні мої послуги. Цей хлопець одружився з австралійкою, він зараз живе на дві країни: Австралія та Китай. Вони з дружиною працюють в одній компанії. Хлопець спочатку навіть не повірив, що я вийшла заміж і тим більше стала мамою. Каже, я не схожа на тих, хто виходить заміж і будує сім’ю. У двадцять років я справді була не з таких. Подібні перспективи мене лякали, були мені нецікаві. На різних життєвих етапах у всіх у нас можуть бути різні пріоритети та амбіції.

Зараз я постійно зустрічаюся з жінками, які і в двадцять, і в тридцять, і в сорок, і навіть у п’ятдесят років прикриваються відмовкою «він нудний» і не дають собі шансу збудувати здорові стосунки.

Розмовляю з дівчиною. Їй тридцять вісім років. Вона ніколи не була заміжня, у неї немає дітей. Минулого року вона літала на навчання до головного офісу компанії, в якій вона працює. Там, у Стокгольмі, вона познайомилася із сорокап’ятирічним Андрієм — це наш колишній співвітчизник, який уже дванадцять років живе і працює у Стокгольмі. Він давно розлучений. Має сімнадцятирічного сина, який наразі живе з ним. Колишня дружина Андрія вийшла заміж за «справжнього» шведа і переїхала з новим чоловіком до Англії. Вирішили, що син доучуватиметься у Швеції.

І ось дівчина мені скаржиться, що Андрій нудний та передбачуваний. Працює вже цілих п’ять років в одній і тій самій компанії, не хоче ризикнути і перейти в іншу сферу або на іншу посаду, платить кредит за квартиру, яку купив після розлучення, хоче одружитися й завести ще як мінімум одну дитину, у вихідні любить їздити на природу чи займатися домашніми справами, загалом йому сорок п’ять, а він, на думку дівчини, вже живе, як дід. Мовляв, коли дівчина до нього приїжджала в гості й вони пішли до бару за квартал від його домівки, то Андрій навіть не знав, що поряд з ним є таке класне місце — він там жодного разу не був. Не був він і в половині музеїв, і на половині виставок, на які вони з легкої руки нашої героїні разом вирушили. Чоловік сам готує вдома, рідко ходить до ресторанів, обідає в їдальні на роботі: Андрій — програміст у великій компанії, там обіди співробітників входять до набору додаткових бо-нусів, якими чоловік дуже дорожить, а син обідає в школі. Нашій героїні це здається нудним. Ось вона в Україні після роботи часто ходить із подружками в кіно чи до нових закладів. Вона відстежує в інстаграмі все, що з’являється у місті, і часто відвідує відкриття нових закладів. Та вона, не живучи в Європі, об’їздила більше країн, ніж Андрій, який має європейську посвідку на проживання.

Запитую дівчину: а які її довгострокові цілі? Вона відразу каже, що хоче вийти заміж і народити дитину. Адже їй уже тридцять вісім. Каже, що, здається, розуміє, до чого я хилю, але що їй тепер, виходити заміж за нудного чоловіка? Адже їй же має бути з чоловіком цікаво, їй хочеться, щоб він вигадував якісь цікаві спонтанні розваги, а він ніби чекає, що вона скаже: «Ходімо в кіно чи в театр». Ось у дівчини є подруги та активне соціальне життя. Вона взагалі збирається у двотижневий тур до Бразилії, а наступної відпустки — на Китайську стіну. А ось Андрій ніколи не був ні у Бразилії, ні на Китайській стіні.

Розкажу вам ще одну історію, перш ніж ми повернемося до Андрія та його тридцятивосьмирічної пасії.

Якось до нас звернувся клієнт: п’ятдесят три роки, американець, бухгалтер, ніколи не був одружений, дітей нема. Живе у власному будинку, батьки померли, братів та сестер немає. Є кілька друзів, переважно всі одружені, у всіх є діти. Із друзями та їхніми родинами він найчастіше проводить свята. Є кілька друзів, які розлучилися і тепер активно ходять до барів, купують мотоцикли чи набивають собі татуювання. Наш клієнт спробував ходити з ними в бари, знайомитись там із жінками, але якось у нього з цим не склалося. Гучна музика та випивка змушували почуватися не у своїй тарілці. Удома якось спокійніше та затишніше.

Цей чоловік не хотів знайомитися з удвічі молодшою жінкою. Його сімейні друзі всі плюс-мінус його віку. Йому б хотілося, щоб вони всі разом могли проводити час. Йому б хотілося,