Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

Уайт не став приймати руку, на якій уважний погляд Даерона був зосереджений.

— Завтра я віддам підлеглим розпорядження, щоб знайшли відповідне місце для встановлення шатра та арени. Запрошення будуть роздані, гадаю на все про все три дні буде більше аніж достатньо. Я тобі дещо повинен сказати, це стосується тої дівчини, яка тебе зовсім не цікавить.

— Ріан, припини. Сільсія…

— Ти так чудово зрозумів про кого йде мова, — Даерон широко всміхнувся, — я пообіцяв їй, що допоможу.

Блиск в очах Адріана насторожував Уайта, який чудово знав ліпшого друга, щоб спокійно реагувати на його заяву.

— З чим ти зібрався їй допомагати? — голос Роувена відразу став холодним.

— З магічним потенціалом.

— Ріан, вона братиме участь у відборі, ти не можеш їй допомагати!

— Можу, — легка посмішка все ще грала на губах Даерона. — Ти все сприймаєш надто серйозно. Правила все ще не написані для відбору, і я не бачу нічого страшного в тому, щоб допомогти дівчині в розкриті її здібностей.

— Нефрит покаже рівень її потенціалу, — Роувен стояв на своєму.

— Хай показує, а я допоможу реалізувати цей потенціал. Сам знаєш моя магія для цього підходить як ніколи.

— Роби як знаєш, — зітхнувши, сказав Уайт.

— Я гадав, ти запропонуєш їй особисто допомогти, замість мене. Невже я помилився, і вона таки тебе не настільки цікавить?

— Не настільки, щоб я переймався нею.

— Але все ж таки цікавить?

— Ти змушуєш мене повторюватися, чудово знаючи, що я цього не люблю, — Уайт підвівся із за столу, складаючи папери. — На сьогодні достатньо.