Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

Усього чверть години знадобилося камеристкам, щоб нарядити свою королеву. Сукня, туфлі, прикраси, зачіска — Аліса погодилася на все, крім напомаджування та напудрювання. Був застосований лише мінімум місцевої косметики. Карла з усіх сил чинила опір, запевняючи, що пудра робить обличчя більш жіночним. Але результатом все ж таки залишилася задоволена.

— Ви сліпучі, моя королево!

Аліса, підведена до дзеркала, справді побачила у відображенні чарівну жінку. Висока зачіска та вдалі акценти в одязі надали їй суворості, дорослості та навіть трохи владності. Ось що можуть зробити з милою білявкою дві талановиті камеристки.

Король не забарився — заявився в каюту, щоб провести на терасу. Аліса була вивчена з ніг до голови його дуже зацікавленим поглядом.

— Ти мене зачаровуєш, моя королево, — величність почав із компліменту, в якому була дещиця іронії. — Сьогодні цілий день я бачив тебе в чоловічому костюмі і дивувався, як жіночно ти в ньому виглядаєш. А зараз у цій чудовій жіночій сукні ти навпаки набула войовничого вигляду.

Аліса прийняла комплімент із напівусмішкою, але зустрічним не порадувала, хоча, правду кажучи, король його заслуговував. Що вдень, коли він був у простому дорожньому камзолі, що зараз, коли він одягнувся в білий парадний камзол, його величність виглядав однаково мужньо. Широкі плечі, вузькі стегна, смаглява шкіра, гладковибритість, самовпевненість, іронічність, легкий аромат небезпеки, страшні таємниці — все, як любить Аліса. Якби це було справжнє побачення десь у земному світі, вона дозволила б цьому чоловікові легкий флірт. Мабуть, він зміг би змусити її забути гіркуватий присмак минулих невдалих відносин із колишнім. Але, на жаль, це не побачення, і двічі на жаль, це не земний світ. У сьогоднішнього вечора єдина мета — дізнатися більше корисної інформації.

Оглядова тераса, призначена місцем проведення бесіди, виявилася дощатим майданчиком, з якого відкривався чудовий вид на безкрає море і поетичний захід сонця. Посередині тераси було встановлено стіл та два високі стільці. А ось цікаво, чим король зібрався пригощати Алісу без кухаря? Вона помітила вазу з фруктами, блюдце з горіхами і тарілку з солодощами. Непогано. Викрутився. Крім того, на столі красувалася пузата сулія з бордовим напоєм, від якого йшла пара.

Ось із цього напою і почалася вечеря. Король наповнив свій келих і келих Аліси.

— Скуштуй, моя королево, — запропонував він, не забувши додати з іронією: — Це пунш, який я зварив власноруч. Тут немає небезпечних компонентів: зілля, бальзамів, еліксирів. Лише фрукти, ягоди та спеції. Батько навчив мене цьому рецепту, коли ми одного разу на полюванні потрапили під дощ і сильно промокли.

Звучало привабливо. По терасі гуляв прохолодний вечірній вітерець. Чому б не випити чогось зігріваючого? Тим більше, що сам король уже зробив кілька ковтків, показуючи, що напій справді безпечний.

Пунш вдався величності на славу — гарячий, ароматний, солодкий з легкою кислинкою і трохи пекучий. Три ковтки — і по всьому тілу розлилося тепло. Аліса знову зловила себе на думці, що те, що відбувається, дуже нагадує побачення: море, захід сонця, вишукані закуски, гарний чоловік, який подовгу затримує на Алісі погляд. Але це не побачення, а тому настав час переходити до справи.

— Мій королю, ти обіцяв мені, що сьогоднішній вечір стане вечором одкровень, — нагадала вона.

— Так, моя королево. Готовий відповісти на будь-яке твоє запитання. У подружжя не повинно бути таємниць.

Навіть так. Насторожувала його готовність поділитись будь-якою інформацією. Є така тактика у спорті — показати, що ти простий і відкритий, але лише для того, щоб приспати пильність супротивника та здійснити несподівану атаку. Однак з Алісою цей фокус не пройде. Вона розслаблятися не збиралася і готова була будь-якої миті до відбиття будь-якого нападу.

Для початку вона вирішила здійснити розвідку боєм — торкнутися теми, яка прямо не стосувалася його величності. Про особисте і животрепетне запитає його трохи згодом.

— Мій королю, хотіла поговорити з тобою про поведінку альбатроса. У мене є великі сумніви, що цьому птаху можна довіряти.

— Не сумнівайся, моя королево. Людина може обдурити, а птах — ні. Розкажи краще, чому в тебе виникли сумніви?

— Я впевнена, що в моїй свиті немає жінки, яка чекає дитину.

Король миттєво напружився.

— Чи це означає, що сама королева вагітна?

Він поставив це питання так швидко, відреагував так емоційно, ніби ще до цієї розмови вже допускав можливість такого розвитку подій. Ніби думав і передумав цю думку на сто ладів, ніби вона його гнітила.

А що він хотів? Прикликали дівчину з іншого світу, яка ні сном ні духом не знала, що є чиєюсь там нареченою. Звичайно, вона могла б виявитися навіть не просто при надії, а матір'ю трьох дітей.

Але король може видихнути спокійно. Аліса зараз не може бути вагітною.

— Ні, мій королю, — позбавила вона величність мук.

Той полегшено припав до келиха з пуншем.

— Яку ж обставину тоді відчув альбатрос? — поцікавився величність, відставляючи келих.

— Виходить, погану погоду чи навіть бурю.

— Барометр не віщує бурі. Та їх і бути поки що не може. Ще дві доби ми будемо йти морем Спокою. Тут не трапляється штормів. Капітан корабля впевнений, що на борту є вагітна жінка.

— Може, вона і є. Але шукайте її у своїй свиті, мій королю.

Величність засміявся. Воно й зрозуміло. Повірити, що хтось із його амбалів-гвардійців насправді жінка дуже проблематично. Але це вже його проблеми. Своїх Аліса перевірила. Залишався, щоправда, ще Піполо. З ним вона на цю тему не розмовляла. Але блазень, яким би не був особливим, точно хлопець. Сьогодні Алісі випала можливість побачити його оголені плечі. Її натренований спортивний погляд мимоволі відмітив їхні чоловічі пропорції.

Згадавши Піполо, Аліса згадала і його таємниче зникнення з рундука. Вона так поки й не здогадалася про те, як йому вдався цей трюк, хоча припущення були — мабуть, рундук із секретом. Але про секрети скрині у Аліси ще буде час подумати. Нині у планах було зайнятися секретами величності.