Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

А дівчат, виходить, не беруть у конюхи? Як важко жити в патріархальному світі, де жінці відводиться вельми скромна роль.

— Коли мені виповнилося сімнадцять, батько почав клопотати перед королем, щоб мені дали місце при дворі. Його величність був такий великодушний, що виконав прохання батька. Так я і потрапила в підпорядкування Карли.

— Тобі подобається служити камеристкою чи ти воліла б працювати конюхом, якби мала можливість обирати?

— Якби це питання мені задали кілька днів тому, я б однозначно відповіла, що мрію піклуватися про коней, а не про королівський гардероб, але коли з'явилися ви, коли я дізналася, кому мені випала честь служити, я навіть засоромилася своїх думок. Немає нічого цікавішого і більш захоплюючого, ніж бути поряд зі своєю королевою. Ви такі прекрасні і такі відважні! Вас люблять і бояться усі, навіть король! — На останній фразі Розабелла осіклася. — Ой! — вона затулила собі рота рукою. — Вибачте, що сказала зайвого.

Аліса тільки посміхнулася. Цікаво, що змусило Розабеллу думати, що король побоюється королеви? Але що б це не було, Алісу влаштовувало, що хоча б в очах цього юного створіння вона виглядає головною.

— Скажи, а ти думала про заміжжя? — треба було переходити до основної теми розмови. — Чи бувало таке, що якийсь юнак хвилював твої думки?

— Я ніколи не вийду заміж, — категорично заявила Розабелла.

— Чому? — здивувалася Аліса.

— Я могла б закохатися лише в такого ж надійного та доброго чоловіка, як мій батько. А таких більше немає. Усі юнаки мені здаються нікчемами.

— А якби один із них, гарний, ввічливий і милий, почав проявляти увагу до тебе?

— Він лише дарма згаяв би час.

Алісу цілком влаштувала ця відповідь. Було абсолютно зрозуміло, що Розабелла поки що зовсім не готова до стосунків і в неї ще не було любовних контактів. Жодних. Навіть поцілунків, що вже говорити про більше.

— Ти обов'язково зустрінеш гідного юнака, але ти маєш рацію — поки що зарано забивати цим голову.

Отже, Аліса готова була підбити підсумок свого маленького розслідування — у її свиті вагітних немає. Її армія продовжить супроводжувати свою королеву в повному складі. Ура!

— То ви залишите мене у своєму почті? — Розабелла трохи злякалася того, що Аліса замислилася.

— Звичайно. І на сьогоднішній день у нас ще є робота. Клич Карлу.

— Накажете готувати вас до сну? — пожвавішала камеристка.

І ця туди ж.

— Ні, на вечерю з його величністю.

У планах Аліси було виглядати на цій вечері, кажучи словами Карли, бездоганно та сліпуче, що дозволить поспілкуватися з величністю з позиції сили. У неї накопичилося багато запитань: і про альбатроса з його сумнівним пророцтвом, і про лікаря з його сумнівною поведінкою. Та й, взагалі, час поговорити з королем начистоту, раз він сам запропонував влаштувати цей вечір одкровень.

— Зараз, моя королево, — щаслива Розабелла помчала за Карлою.