Читати книгу - "Секрет Імператриці, Kalli de Narro"

— А тепер сядь, хоча б підлатаю трохи, — промовила я та схопила його за руку.

— Не потрібно, — відповів він та відмахнувся від мене здоровою рукою.

— Кому сказала сів і зараз все зроблю, а то не дам поворухнутись і все одно зроблю, — наказала я та все-таки взялась за справу.

— Там нічого страшного немає, — промовив він та незадоволено стиснув губи, — Просто подряпина.

— Там буде жахливий шрам на пів плеча, — сказала  я та відірвала кусок від порваного плаття й обв’язала рану, — Я не володію лікувальною магією.

— І чому тоді це робиш? — запитав він і на його обличчі пробігло нерозуміння.

— Тому, що не хочу, щоб стало гірше, — відповіла я та закотила очі, — На такому холоді ще й з опіком.

— Тут тепло. Не мінус 20 як мало бути, — розказав він та встав.

— Я це і так вже давно зрозуміла, — промовила я потерла свої очі, — З цим місцем не просто щось не так. Воно як якась суміш ілюзій зі зміненою реальністю.

— Ну от і ми дійшли згоди, — сказав він та взяв в руки меча.

— Лишилось знайти останнього, але як будем пояснювати то, як нас так потріпало? — поцікавилась я та знов глянула на ще більш порвану сукню, — Адже, як за секунду нас так помотало вони точно не зрозуміють.

— Просто тихо підемо і скажемо що це сталось через твоє погане самопочуття, — відповів він.

Ми почали йти далі.

— Розумно, і за порваний одяг ніхто не буде випитувати, — промовила я та поправила волосся, — А вони були настільки п’яні що просто не помітили як ми пішли.

— От і домовились, і де ту шпану пекельну, чорти носять, — додав він, вилаявся, а навколо була лиш вода.

— Острів став менше… — прокоментувала я.

Тепер і не тягнувся не скінчено за горизонт.

Там десь ми вже бачили його кінець.

— Значить ми вже дуже близькі до нашої цілі…. — прошепотів він.