Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

— Вона вродлива. Дуже. І як усі красуні вітряна і норовлива. Але цим вона і спокушає — своєю неповторністю, непередбачуваністю. Я можу читати жіночі емоції, але не її. Я можу вічно розгадувати її таємниці, але ніколи не зможу пізнати її до дна.

Ворон говорив тихо, але скільки прихованої пристрасті було в його голосі.

— Колись я її наздожену, — майже пошепки пообіцяв він. Пообіцяв не Поліні, звісно, а їй, своїй таємничій коханій. У цій обіцянці звучали нотки погрози, — Наздожену. І вона стане моєю, — у чорних очах промайнули грозові розряди.

Шляхетний та порочний. Диявольське поєднання…

Ворон мовчав з хвилину, а потім знову повернув голову до Поліни.

— Але я прийшов поговорити не про себе, — змінив він тему розмови, — Знаєш, навіщо я тут? Допомогти тобі.

— З деяких пір я не дуже вірю у безкорисливу чоловічу допомогу.

— І правильно робиш. Чоловіки — рідкісні циніки, — посміхнувся Ворон. — Але мені ти можеш довіряти. Принаймні ризикни. Що ти втрачаєш? Я бачу, тебе дуже турбує завтрашній день. Чим я можу допомогти?

Втрачати Поліні і справді практично було нічого. Скільки вона не думала, так і не вигадала, як пройти перевірку на Сфері Гольца. До того ж, вона й справді відчувала до Ворона довіру. Не бачила, щоб він шукав у знайомстві з нею якусь вигоду.

— Ти ж сильний маг? — підняла Поліна брову. — Напевно, тобі не важко буде позбавити ось цю обручку магічних властивостей, — вона показала Ворону праву руку. — Або якщо не повністю позбавити, то хоча б зменшити настільки, щоб при перевірці на Сфері Гольца артефакт залишився цілим.

— Ти думаєш, це обручка зруйнувала Сферу? — Ворон закинув голову і розреготався, наче почув неймовірну дурість. — Думаєш, ця дешева підробка Ізіаля розкришила в пил стародавній первородний артефакт?

— А хіба ні? — Поліна розгубилася від такої реакції Ворона. — А що ж тоді?

— Ти.