Читати книгу - "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"

-Коли планують приїжджати тітка Люба та Оля?- запитала Кіра у Тимура.

-Приїдуть не тільки вони, а й Бед і Люся, а також Ніколь та Пітер,- відповів Тимур,- до речі, Ніколь з Пітером ще не розписалися. Навіщо вона тягне?

-А ти ніби не розумієш чи як? Вона не втрачає надії повернути тебе,- посміхнулася нервово Кіра свідомо сприймаючи те, що їй все ж доведеться знову зіграти роль фіктивної дружини,- отож, без мене тобі ніяк.

-Виходить так. І тому ми повинні знову одружитися,- Тимур наповал шокував Кіру,- і зробимо це негайно, тобто, можна вже завтра. Бо вони ось-ось повинні приїхати. А також я їм розповів, що ти відкриваєш свій власний міні-готель у своєму рідному місті. І вони виявили бажання побачити його на власні очі. А я їм запропонував заселитися у нього. Вони залюбки погодилися. Мої рідні просто в захваті від того, що поруч з готелем протікає річка, бо хочуть скупатися у ній та позагорати на пляжі. Переконаний, природа, що навкруги їх зачарує і вони не залишаться байдужими. Тому вважай, що номера твого міні-готелю вже заброньовані. До речі, з Артемом я теж переговорив і він не проти всього цього. Тобто, він не буде говорити лишнього.

-Ти все розпланував, навіть не питаючи мене, чи згодна я.  Та зараз це вже не важливо… Я не проти, щоб вони заселилися і не проти, знову зіграти роль твоєї фіктивної дружини. Але я категорично проти за тебе виходити заміж,- Кіра дійсно не розуміла навіщо знову офіційно розписуватися.

-Я хочу з тобою по-справжньому одружитися і не заради когось. Я хочу щоб ми були справжнім подружжям і прожили довге та щасливе життя,- Тимур повернувся до неї та поклав свою руку їй на коліно,- я щодня про тебе думаю, а також щодня шкодую, що розлучився з тобою.

-Мені важко тобі вірити,- Кіра вирішила бути відвертою, але його дотик ніби струмом пройшовся по її тілі змушуючи серце прискорити ритм,- і прибери будь ласка руку.

-Ти мене ніби магнітом притягуєш,- його рука ковзнула їй під сукню торкаючись трусиків,- я готовий щодня просити у тебе вибачення, тільки не відштовхуй мене.

-Тимур припини,- Кіра закусила нижню губу намагаючи подавити збудження, яка він викликав у неї,- нас можуть побачити.

-Нас ніхто не бачить, бо скло у моїй машині тоноване і через нього абсолютно нічого не видно,- Тимур нахилився до неї та поцілував у губи.

  І вона була не проти, хоч подумки і була налаштована не допускати цього. Та не змогла опиратися своїм бажанням, спокусі. Це брало верх над її думками. Уперлася у спинку пасажирського сидіння намагаючись ще взяти над собою контроль та відчинити дверцята автомобіля, щоб вислизнути з салону. Та руки відмовлялися виконувати накази її розуму. Тимур вже не міг зупинитися, а ще сильніш хотів її. І ось, вона відчула його губи на своєї шиї , а рука ще нахабніше продовжувала пестити її стегна.

-Тимур, нам треба зупинитися,- нарешті прошептала вона.

-Невже ти хочеш зупинитися?- перепитав він.- Ну, якщо ти так хочеш, то я зупиняюся.

  І він за мить відірвався від неї поклавши свої руки на кермо намагаючись вирівняти подих. Щойно він припинив свої пестощі відірвавшись від неї, то вона відразу пошкодувала, що попросила його зупинитися. Її тіло вже палало пристрастю, бажанням віддатися йому. Кіра заплющила очі намагаючись подавити в собі цей спалах та це виявилося сильніше за неї. І вона повернулася до нього щоб обійняти, а потім сісти йому на коліна… Та не встигла, бо у бокове скло постукали та попросили від’їхати. Звільнити місце, щоб змогла проїхати вантажівка, водій якої ще хвилину назад почав сигналити та вони на нього не звернули уваги.

-Мені треба йти,- Кіра скористалася цим моментом і швидко покинула машину Тимура, який незадоволено кинув погляд на водія, який їм завадив.

  До відкриття міні-готелю залишалися лічені дні. А також до приїзду гостей із Франції.

-Початок липня для нас стане грандіозною подією,- сказала задоволено Валентина Федорівна своїй донці,- сподіваюся Тимур Андрійович теж буде, бо хочу нарешті познайомитися з людиною, яка зробила такий щедрий дарунок моїй донці.

-У тебе мамо буде така можливість. Я тобі повинна дещо розповісти, але обіцяй все сприймати спокійно,- Кіра запропонувала мамі присісти на м’який, темно-коричневий диван, який ще вчора поставили у холі готелю,- пам’ятаєш, я говорила, що до нас приїдуть гості із-за кордону і вони-то і стануть першими нашими постояльцями.

-І…,- Валентина Федорівна осмикнула свою чорну спідницю та поправила синю блузу нервово очікуючи, на якусь неприємну новину.

-Це рідні Тимура, перед якими я вже грала роль фіктивної дружини.

-Отож він хоче, щоб ти знову зіграла цю роль,- здогадалася Валентина Федорівна,- треба так треба. А з батьком я сама переговорю. Розповім йому, що до чого і поясню, як необхідно себе поводить. Звісно, спочатку він все прийме в штики та потім охолоне. Одним словом, за нього не думай, бо я про це подбаю. І ми гідно відіграємо роль фіктивних сватів. А чому вони вирішили приїхати?

-Тебе мамо це теж здивує,- Кіра ніяк не наважувалася сказати головного.- Пам’ятаєш Артема? Ну, того самого Артема з яким я колись зустрічалася і ми навіть збиралися одружитися.

-Він мені і твоєму батькові дуже подобався, шкода, що у вас не склалося. Бо я весь час була переконана, що він буде хорошим зятем. Але до чого тут Артем?

-Він брат Тимура. У них один батько, який вже помер,- Кіра з полегшенням видихнула нарешті сказавши це.

-Андрій Миронович чи що?- Валентина Федорівна не стала приховувала своє здивування.- Оце так новина.

-Тимур усе своє життя не знав свого рідного батька і так і не встиг його впізнати, бо той помер. Але брата свого він знайшов і розповів про нього своїм рідним. Отож, вони приїдуть щоб познайомитися з ним. Насамперед і найбільш з Артемом хоче побачитися їхня сестра Оля. Про яку я тобі вже розповідала, і з якою я підтримую дружні стосунки. Приїде також син Тимура із своєю дівчиною, ну звичайно і тітка Люба, бо вона Олю нізащо не відпустить у таку далеку дорогу. Але крім них, приїде ще колишня Тимурова дружина із своїм нареченим. От для неї-то, тобто для своєї колишньої дружини Тимур і хоче бути одруженим.