Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

Глава 7.5

От після тієї розмови і категоричної відмови батька він остаточно втратив глузд. Бійки, несамовите полювання, жінки, випивка. Видан відчайдушно намагався заглушити постійну тугу. Багато вовчиць із захопленням приймали його увагу, але жодна з них не могла замінити в його серці ту, що стала недосяжною мрією.

Видан згадав і другу їхню зустріч з Вендою, коли був сповнений рішучості зробити те, від чого змусив його відмовитися батько. Тепер Видан – альфа зграї, він має право наполягати. Але та неприязнь, що йшла від неї, той холод… Для нього було ударом усвідомити, що Венда не розділяє його почуттів. Ось тоді й майнула невтішна думка. Що якщо він помилявся, вважаючи їх справжньою парою? Якби це було так, з нею б відбувалося те ж, що і з ним. Нехай навіть лікапін приглушує вовчі інстинкти, але щось все одно мало бути. Проте вона не відчувала нічого. А його пропозицію відкинула з такою відразою, що йому ніби кілок встромили в серце.

Невже це просто незрозуміла одержимість? І тільки з його боку? Він хворий цією жінкою, а вона не відчуває до нього нічого! Зовсім. Гордість і залишки самоповаги змусили відмовитися від неї. Видан не стане принижуватися і добиватися її близькості, якщо вона сама того не бажає.

І він знову намагався забути, вирвати з серця цю жінку, нехай навіть зробити це ніяк не вдавалося. Видан, який звик завжди і у всьому перемагати, бути кращим – знову і знову програвав у сутичці з самим собою. Його одержимість дійшла до того, що він найняв приватного детектива. Одного з колишніх мешканців поселення, який вже давно жив у Мирграді. Його все ще вважали своїм, тому що іноді безоплатно надавав послуги зграї. Він стежив за життям Венди, за її знайомствами, і регулярно передавав Видану звіти про все, що зміг дізнатися.

Видан був ненаситний. Його цікавило абсолютно все. І страшенно тішило, що незважаючи на привабливу зовнішність, Венда веде життя майже затворниці. Принаймні, в тому, що стосується сексу. Якщо і були випадкові зв’язки, то короткочасні і несерйозні. Проте Видан і на дав би їм змогу розвинутися у щось більше. Він знаходив всіх тих, кому вона хоча б на одну ніч дарувала своє тіло, нападав і нещадно бив. Не до смерті, ні. А лише так, щоб відбити будь-яке бажання знову шукати її прихильності. На останньому він завжди особливо наполягав перед тим, як облишити жертву.

Але одного разу все змінилося. Коли Видан дізнався, з ким цього разу зв’язалася його жінка, він буквально розгромив власний кабінет. Потім довелося міняти всі меблі, але на той момент це найменше, що його турбувало. Як вона могла?! З вампіром?! Ще й не обмежилася однією зустріччю!

Найгірше те, що до клятого кровососа Видан дістатися не міг. Занадто високе становище той обіймав. Може, якби Видан не був альфою, все ж ризикнув би. Але йому потрібно було думати про усю зграю. Напад її ватажка на радника Північних земель призведе до нищівних наслідків.

Він змусив себе відступити. Спостерігав здалеку і лютився, не в змозі нічого вдіяти. А того листа Венді написав після чергової безсонної ночі, коли був вже на межі. Тоді ще до всього додалася нахабна витівка ящера. Видан не знав, чого домагався, посилаючи то лист. І справді розірвати з Вендою будь-які відносини або навпаки, змусити її знову особисто з ним зустрітися. Навіть самому собі не міг відповісти на це питання.

 І в чомусь її слова про те, що він скористався влучною нагодою, щоб утримувати її тут, були правдою. Видан дивувався самому собі. Він ніколи б не опустився так низько, якби на її місці опинився хто завгодно інший. Але її просто не зміг відпустити. Видан бажав, нарешті, дізнатися правду. Чим насправді були його почуття до цієї жінки.

 Як тільки лікапін в її крові вивітриться, він це дізнається. Що буде робити в тому випадку, якщо нічого не зміниться, і Венда, як і раніше, залишиться холодною, не знав. Навіть думати про це було болісно.

 Але вчорашня ніч, коли він на кілька годин відчув себе щасливішим, ніж за все попереднє життя, а потім відчув гірке розчарування, на багато що відкрила йому очі. Ні, він не стане утримувати, якщо почуття Венди до нього виявляться незмінними і далі. Інакше одного разу у приступі люті і болю від нерозділеного кохання може просто вбити її. А сама думка про це була нестерпною. Нехай ненавидить, зустрічається з кимось іншим, але буде жива! Якщо поруч з ним його жінці бути небезпечно, він готовий відпустити. Нехай навіть потім все, що йому залишиться – сконати від постійної туги і душевного болю.

 Видан рішуче відігнав похмурі думки і повернувся за стіл. У нього ще купа справ сьогодні, які допоможуть хоч трохи відгородитися від тієї бурі всередині, що зараз вирує і ніяк не бажає вгамовуватися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно