Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- Мені так не вистачає тебе, батьку! - плакала вона, обіймаючи, Тіара. – Якби ти все згадав, ти постарався б мене зрозуміти та пробачити, бо ти любив мене як дочку, а не як власність. Зур просто навмисне доводить мене до безумства! Я вже не знаю, що робити! У нашому домі я стала наче невидимка, яку всі бояться та зневажають! Від цієї тяжкості та туги хочеться битися головою об стіну! Я не можу так більше, ці тортури для мене гірші за смерть.

А через кілька годин після цієї розмови вона несподівано зіштовхнулася із Зуром у коридорному відсіку. Він зупинився навпроти неї, змірявши ненависним поглядом. Гарні губи скривилися в зневажливу гримасу, а на вилицях нервово грали жовна.

- Іди геть! - Насилу видавив він. Але Енн не рухалася, сміливо, дивлячись у ці чорні зовсім чужі очі. Тоді Зур грубо схопивши її за плечі, шпурнув її на бічну панель та пішов, не оглядаючись. Може, це й стало для неї останньою краплею. Енн увійшла в свою каюту та притулилася гарячим чолом до дверей, які одразу заблокувалися зсередини.

- Ви казали що це спеціальний замок, - прошепотіла вона. Потім, схопивши контейнер з медикаментами, і висипавши все в одну купу, Енн відшукала серед них снодійне.

…Крізь гнів та образу пробилася дивна тривога. Зур просто фізично відчував, як його щось роздирає зсередини. Після цього на нього почав накочувати страшний тягар, очі злипалися на ходу, хоча свідомість залишалася абсолютно ясною. Занепокоєння все наростало, заглушаючи всі інші почуття та емоції. Зур подумки почав промацувати кожного з братів. І коли в останню чергу він подумав про Енн, Зур відчув порожнечу та холод.

Жако навіть одразу не зрозумів, чому він так стрімко вискочив із загальної каюти. Зур спробував відчинити двері вручну, як він зазвичай це робив, але двері до її каюти не піддавалися. Тоді він заходився щосили бити у двері кулаками:

- Енн, відчиняй негайно! Енн!