Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."

1884

В XXIII-ті роковини смерті Тараса Шевченка. Вперше надруковано 1884 р. окремою листівкою, що зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР в бібліотеці І. Франка, № 1250, 65-66 арк.

Подається за першодруком.

Могила Тарасова. Вперше надруковано в журн. «Нове зеркало», 1884, № 5, с. 1, за підписом Живий.

Подається за першодруком.

«Тобі, що власною рукою…». Вперше надруковано в газеті «Назустріч», 1936, № 10, с. 3.

Подається за автографом (ф. 3, № 313). Вірш написаний на звороті титульного листка книжки «Іван Франко. Жіноча неволя в руських піснях народних» (Львів, 1883).

«Назустріч» - літературна газета, орган українських націоналістів. Виходила у Львові в 1934-1938 рр.

Не без але. Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Світ», 1925, № 5, с. 4.

Збереглися два автографи - ранній (ф. 3, № 193, с. 113), під заголовком «16 марта», та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 125). Автографи мають неістотні розходження в тексті. Зокрема четвертий рядок першої строфи в автографі № 193 читається так:

Вчути той голос, звучний, як струна.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Перша вчителька. Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Глобус», 1926, № 14, с. 296. Збереглися два автографи - ранній (ф. 3, № 194, с. 7, з кінця зошита), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 131). Автографи мають деякі розходження в тексті. Зокрема в ранньому автографі відсутні два перших рядки другої строфи, два останніх рядки читаються так:

І в доброму порівно, як і в злому,

Учителькою мужеві була.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Казка для молодих директорів банкових. Вперше надруковано в журн. «Нове зеркало», 1884, № 18, с. 2.

Подається за першодруком.

Газеля. Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Світ», 1925, № 5, с. 4.

Збереглися два автографи - ранній (ф. 3, № 194, с. 8), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 133). Тексти автографів ідентичні.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

В річницю. Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Світ», 1926, № 11-12, с. 4.

Збереглися два автографи - ранній (ф. 3, № 194, с. 23-24), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 137). Автографи мають неістотні розходження.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Амврозію Яновському. Вперше надруковано у журн. «Нове зеркало», 1884, № 6, с. 3, під псевдонімом Живий (у несконфіскованому номері). У сконфіскованому номері журналу вірш надруковано на с. 4.

Подається за першодруком.

Яновський Амврозій (1810-1884) - педагог і громадський діяч ліберально-буржуазного напряму.

«Новому проломові» в альбом. Вперше надруковано в журн. «Нове зеркало», 1884, с. 2, під псевдонімом Мирон.***

Подається за першодруком

«Новий пролом» - журнал реакційного напряму, виходив у Львові у 1883-1887 рр. як продовження «Пролому».

Праведні й неправедні. Вперше надруковано в журн. «Нове зеркало», 1884, с. 1, під заголовком «Перший псалом» («Сучасна парафраза»), під псевдонімом Не-Давид.

Збереглися два автографи - ранній (ф. 3, № 193, с. 50-51, з кінця зошита), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 143). Автографи мають деякі розходження в тексті. Для порівняння наводимо два рядки останньої строфи автографа № 193:

І щезне пам’ять їх, замре їх слід,

Розслизнесь вся їх коромола хитра.

Неістотні розходження є і в інших рядках.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Калінка Валеріан (1826-1886) - польський буржуазний історик, відомий реакційними заходами по заснуванню колегіумів для української молоді в Галичині з метою виховання в неї почуття відданості польській шляхті та навернення її до католицької віри. Франко гостро критикував ці його заходи.

Сильвестр - Сембратович Сильвестр (1836-1898), професор догматики Львівського університету, з 1885 р.- греко-католицький митрополит, з 1895 р.- кардинал, організатор реакційного видання «Рускій Сіон».

Клим - Сарницький Климент (1832-1909), реакційний церковний діяч, протоігумен, професор богослов’я і східних мов Львівського університету.

Нагірний Василь (1847-1921) - галицький дрібнобуржуазний діяч, один з організаторів торговельно-економічних товариств. Архітектор.

«Зеркало» - сатирично-гумористичний журнал ліберально-буржуазного напряму, виходив у Львові з 1882 по 1893 р., з липня 1883 р. під назвою «Нове зеркало».

«Рускій Сіон» - клерикальний журнал, виходив у Львові у 1871-1883 рр.

Матиці - культурно-освітні товариства у південних і західних слов’янських країнах, які у XIX - на початку XX ст. відіграли позитивну роль у розвитку національної культури, зокрема у вивченні історії, фольклору та етнографії. За своїм складом матиці були неоднакові, в них точилася боротьба між прогресивними і консервативними силами.

У 1848 р. у Львові була заснована Галицько-руська матиця, яка займалася видавничою діяльністю. До її складу входила частина галицької інтелігенції, зокрема уніатського духівництва, що підтримувала реакційну політику цісарського уряду.

Головна руська рада - політична організація української буржуазної інтелігенції та верхівки уніатського духівництва Західної України проавстрійського напряму (1848-1881). Головну руську раду називали ще Руською радою головною, Руською народною радою, Народною радою.

Народний дім - культурно-освітній осередок, який 1849 р. відкрила у Львові Головна руська рада. У діяльності цього закладу брала участь галицька буржуазна інтелігенція. У 60-ті роки опинився в руках «москвофілів».

«Діло» - газета ліберально-буржуазного напряму, згодом буржуазно-соціалістична. Виходила у Львові з 1880 р. до 1939 р.

«Ставропігійське братство» - релігійно-національна організація українських міщан у Галичині, заснована у Львові в XV ст. Братство мало школи, сприяло книгодрукуванню та розвиткові культури. Воно вело боротьбу проти національно-релігійного гніту з