Читати книгу - "Драйв. Дивовижна правда про те, що нас мотивує"

штат Вашингтон, дає своїм учням радикальну автономію, перевертаючи з ніг на голову традиційний принцип більшості шкіл – «всім підійде один розмір». Кожен учень має радника, який виконує роль такого собі персонального тренера та допомагає встановити власні навчальні цілі. «Школа» складається з міксу класних і самотужки створених, незалежних навчальних проектів, пов’язаних із громадською діяльністю за задумом самих учнів. Оскільки ці юнаки та дівчата часто перебувають поза межами навчальних корпусів, у них є чітке розуміння того, що процес їхнього навчання має реальну мету. І замість того, щоб ганятися за оцінками, вони забезпечені багатим, неформальним спілкуванням зі своїми радниками, вчителями та однолітками. Якщо вас цікавить більше, відвідайте сайт www.pscs.org.

• Школи Монтесоррі. Доктор Марія Монтесоррі розробила власний навчальний метод на початку 1900-х після дослідження природної допитливості дітей та їхнього вродженого бажання навчатись.

Її розуміння третього драйву на ранньому етапі його розвитку дало початок цілій мережі шкіл, здебільшого для дошкільнят та початкових класів, яка поширилась по всьому світу. Сьогодні ціла маса ключових постулатів навчання, розроблених Марією Монтесоррі, співзвучна з принципами Мотивації 3.0. Ось деякі з них: діти охоче долучаються до самоспрямувального навчання й незалежних досліджень; учителі повинні поводитись як спостерігачі та координатори цього навчання, а не як лектори та командири; що діти від природи схильні до того, аби автоматично входити у вікові періоди загостреної зосередженості, концентрації та потоку, і дорослим слід докласти всіх зусиль, аби не втручатися в них. Хоча рівні середніх та старших класів школи Монтесоррі бувають доволі рідко, проте педагоги та батьки можуть багато чого взяти для себе від цієї успішної методики. Вивчаючи методику Монтесоррі, розгляньте ще два підходи до навчання, які теж пропагують тип І: філософія Реджіо Емілія для навчання маленьких дітей та школи Вальдорф. Для детальнішої інформації відвідайте сайти: www.montessori-ami.org, www.montessori.org, www.amshq.org, www.reggioalliance.org, www.whywaldorfworks.org.

Повчіться у позашкільників

У Сполучених Штатах за останні двадцять років напрямок позашкільного навчання розвивався небувалими темпами. І найширшим соціальним сегментом цього руху є «позашкільники» – сім’ї, що не використовують формальних навчальних планів і натомість дозволяють своїм дітям відкривати й вивчати те, що їх цікавить. Позашкільники були одними з перших, хто взяв на озброєння освітянський підхід типу І. Вони пропагують автономію, дозволяючи мόлоді самостійно вирішувати, що та як вивчати. Вони обстоюють майстерність, дозволяючи дітям стільки проводити часу й закопуватись у цікаві для них теми настільки глибоко, скільки їм захочеться. Навіть якщо позашкільне навчання – це не для вас чи ваших дітей, ви можете чимало взяти для себе з цих освітніх мотиваторів. Почніть із читання незвичайної книги Джона Тейлора Ґатто «Отупляючи нас». Зазирніть у «Журнал домашньої освіти» та зайдіть на його сайт. І завітайте ще на масу веб-порталів позашкільної освіти. Для детальнішої інформації – www.homeedmag.com; www.unschooling.com; www.sandratodd.com/unschooling.

Зробіть з учнів учителів

Одним із найкращих шляхів дізнатись, чи стали ви майстром у чомусь, є спроба навчити цього когось іншого. Дайте учням таку можливість. Доручіть кожному з учнів класу окремий аспект широкої теми, яку ви вивчаєте, а потім хай спробують викладати те, чого навчились, своїм однокласникам. І щойно цей етап буде пройдено, розширюйте аудиторію – запрошуйте учнів з інших класів, учителів, батьків чи адміністрацію школи – і ви дізнаєтеся, чого можуть навчити ваші учні. Також, як тільки розпочнеться семестр, запитайте, що саме їм найбільше подобається вивчати та що вони вважають своїми «експертними ділянками». Зробіть список своїх експертів і потім звертайтеся до них у разі необхідності протягом семестру. Клас учителів – це клас тих, хто вчиться.

Список літератури типу І: П’ятнадцять незамінних книг

Автономія, майстерність та мета є невід’ємними елементами людської природи, тож нікого не дивує той факт, що певна кількість авторів – від психологів до журналістів та письменників – відкрили ці три елементи й дослідили їх у нашому житті. Список книг, поданих в алфавітному порядку за прізвищем автора, звичайно, не охоплює всього обсягу інформації, але є гарним початком для кожного, хто цікавиться типом І.

Кінцеві й безкінечні ігри: дивимось на життя як на гру та можливість

Джеймс П. Карс

У своїй елегантній мініатюрній книжечці вчений-релігієзнавець Джеймс Карс описує два види ігор. «Кінцева гра» має переможця та логічне завершення; основною метою в ній є тріумф. «Безкінечна гра» не має ні переможця, ні кінця; метою гравця є не вилетіти з самої гри. Ігри, що не мають переможця, пояснює Карс, винагороджують значно більше, ніж ігри типу «виграй-програй», у які ми звикли грати в себе на роботі та в наших повсякденних відносинах.

Філософія типу І. «Кінцеві гравці грають усередині кордонів; безкінечні гравці грають із самими кордонами».

Талант переоцінюють: що насправді відділяє виконавців світового класу від решти

Джеофф Колвін

У чому різниця між тими, хто непогано справляється з тим, чим займається в житті, та справжніми майстрами? Дописувач журналу «Форчен» Джеофф Колвін здмухує пил із доказів і демонструє, що відповідь на це питання є трискладовою: практика, практика, практика. І це неабияка практика, наголошує він. Секрет полягає у «цілеспрямованому методі» – повторюваній, ментально важкій праці, що часто є неприємною, але, без сумніву, ефективною.

Філософія типу І. «Якби ви поставили собі за мету стати експертом у вашій сфері бізнесу, то одразу ж розпочали б робити все те, чого не робите зараз».

Потік: психологія оптимальних відчуттів

Михай Чиксентмихайі

Важко знайти кращий аргумент, аби старанніше працювати над тим, що ви любите, за ті аргументи, які викладені у фундаментальній праці Михая Чиксентмихайі про «оптимальні відчуття». Книга описує ті моменти пожвавлення, під час яких ми маємо