Читати книгу - "“там, де світло торкається води”, Елісса Фенікс"

Світ, в який вони потрапили, був неймовірно красивим, але й одночасно дивним. Тут не було звичних для Лєї та Кайра елементів. Небо виглядало інакше — блакитне, але з відтінками зеленого та золотого, наче невидимі руки світла переміщували їх у нескінченних мереживах кольору. Вітер був легким, але і трохи нереальним, наче вітер з іншого виміру, який шепотів про те, що цей світ може бути лише відображенням чогось значно більшого.

З кожним кроком вони все більше відчували: цей світ не був тим, що їм було знайоме. Він був живим. Це місце дихало, змінювалося разом із ними. Його закони не зовсім відповідали тим, до яких вони звикли. І все ж, вони відчували, як ця нова реальність притягувала їх до себе, запрошуючи розгадати свої таємниці.

— Я починаю розуміти, чому ти говорив, що цей світ інший, — сказала Лея, обводячи поглядом навколишнє середовище. Вона була зачарована, але водночас відчувала тривогу, що це місце може приховувати щось більше, ніж вони могли собі уявити.

— Так. Це світ віддзеркалення, — відповів Кайр, тримаючи її за руку. — Тут все, що ми бачимо, є відображенням чогось, що вже існує в інших вимірах. Це і є причиною, чому тут все виглядає знайомим, але при цьому зовсім чужим.

Лея зупинилася, приглядаючись до однакових ліній та структур навколо. Земля була покрита ніжним мохом, який змінював колір, в залежності від того, куди вони йшли. Ріки не текли просто вперед — вони здавалися такими, що крутилися в коло, з'єднуючи минуле з майбутнім, ніби ці води могли змити навіть саму реальність.

— Ти маєш на увазі, що все, що ми бачимо тут, є відображенням наших бажань, чи це просто ілюзії? — запитала Лея, в її голосі з'явилася нотка тривоги.

— Все набагато складніше, ніж просто бажання або ілюзії, — пояснив Кайр. — Цей світ створює відображення, і іноді ці відображення є правдивими, а іноді — спотвореними. Тому ми повинні бути обережними. Адже якщо ми не будемо уважними, ми можемо потрапити в пастку власних страхів і бажань.

Тут, серед цього нескінченного простору, Лея відчула, як її розум наповнюється образами її минулого. Вона згадала часи, коли була дитиною, коли все здавалось простим і зрозумілим. А тепер усе змінилося. Тепер вона стояла на межі нового світу, світу, що здатний поглинути тебе, якщо ти дозволиш йому це.

— Ми не можемо залишити цей світ, так, як він є, — сказала Лея, рішуче поглянувши на Кайра. — Ми повинні зрозуміти, чому ми тут. Що це все означає.

Кайр відповів поглядом, повним розуміння, і, здається, навіть розчулення. Вони обидва знали: тепер їхня подорож не була простою. Вони прийшли сюди не тільки заради себе. Це був крок до розуміння того, що лежить за межами цього світу, і що чекає їх у майбутньому.

— Згоден, — відповів він. — Але треба бути готовими до того, що ми побачимо. Чи готова ти дивитися у віддзеркалення світу, яке може стати твоїм кошмаром? Ми можемо побачити все: наші найгірші страхи, наші найглибші бажання.

Лея вдихнула глибше, закрила очі на мить і знову відчула легке коливання всього навколо себе. Вона вирішила.

— Я готова, — сказала вона знову, відкриваючи очі.

Вони пішли далі, і з кожним кроком все більше відчували: їхній шлях був не лише про відкриття цього світу. Це було про відкриття себе. Про вміння подивитись в обличчя своїм найбільшим страхам і бажанням.

Продовження шляху стало випробуванням їхніх душ. Але Лея вже не боялася. Вона була готова до будь-якої істини, що стояла перед ними.