Читати книгу - "Грішна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дін увійшов у кімнату й одразу ж зосередився на Ріццолі. Він був у костюмі з краваткою, його елегантність різко контрастувала з м’ятою блузкою Джейн і копицею її неслухняного волосся. Коли вона нарешті подивилася на нього, в цьому була відверта зухвалість. «Я така, як є. Не подобається — забирайся».
Кроу поважно зайняв місце в голові столу.
— Гаразд, усі зібралися. Час показувати й розповідати.
Він глянув на Ріццолі.
— Спочатку послухаємо ФБР, — мовила вона.
Дін розкрив свою валізку. Дістав теку й підштовхнув до неї через стіл.
— Цей знімок було зроблено десять днів тому в Провіденс, Род-Айленд, — сказав він.
Ріццолі розгорнула теку. Мора сиділа поряд з нею, тому добре бачила світлину. Це було фото місця злочину: чоловік лежить у багажнику автомобіля в позі зародка. Світло-брунатний килим забризканий кров’ю. Обличчя жертви на диво вціліло, очі були розплющені, шкіра набула фіолетового кольору від набряку.
— Жертву звати Говард Редфілд, йому п’ятдесят один рік, розлучений білий чоловік із Цинциннаті, — розповідав Дін. — Причина смерті — вогнепальна рана в ліву скроню. На додачу до цього є численні тріщини колінних чашечок, завдані тупою зброєю, ймовірно молотком. На обох руках, зв’язаних за спиною липкою стрічкою, є важкі опіки.
— Його катували, — сказала Ріццолі.
— Так. І серйозно.
Джейн зблідла й відхилилася назад. Мора єдина з присутніх знала причину цієї блідоти і стривожено дивилася на неї. Вона бачила на її обличчі ознаки відчайдушної боротьби з нудотою.
— Його знайшли в багажнику його ж автомобіля, — вів далі Дін. — Авто було залишене за два квартали від автобусної станції Провіденс. Це година чи півтори їзди звідси.
— Але юрисдикція інша, — завважив Кроу.
Дін кивнув.
— Саме тому ця смерть не потрапила до вашого розгляду. Убивця цілком міг перегнати авто до Провіденса з жертвою в багажнику, залишити там і повернутися в Бостон автобусом.
— Повернутися в Бостон? — перепитала Мора. — Чому ви вважаєте, що він почав звідси?
— Це здогадка. Ми не знаємо, де насправді сталося вбивство. Не можемо навіть точно встановити, де містер Редфілд бував останніми тижнями. Він із Цинциннаті, але його тіло виявляють у Новій Англії. Він не лишив кредитного сліду, немає записів щодо того, де він перебував. Відомо хіба, що місяць тому він зняв зі свого рахунка велику суму грошей, а тоді поїхав з дому.
— Схоже на людину, яка втікає і не хоче, щоб її вистежили, — сказала Мора. — Або ж дуже боїться.
Дін подивився на фото.
— Вочевидь, він мав привід.
— Розкажи про жертву, — втрутилася Ріццолі. Тепер вона знову контролювала ситуацію й могла незворушно дивитися на знімок.
— Містер Редфілд — колишній старший віце-президент «Октагон Кемікалз», займався закордонними операціями, — сказав Дін. — Два місяці тому пішов у відставку, начебто з особистих причин.
— «Октагон»? — перепитала Мора. — Вони були в новинах. Це не їхню діяльність зараз розслідує Комісія з цінних паперів і бірж?
Агент кивнув.
— Виконавчий відділ комісії подав цивільний позов проти «Октагону» за звинуваченням у численних порушеннях, включно з незаконними транзакціями на мільярди доларів.
— Мільярди? — перепитала Ріццолі. — Ого.
— «Октагон» — велика транснаціональна корпорація зі щорічними продажами на двадцять мільярдів доларів. Ідеться про дуже велику рибу.
Ріццолі подивилася на фото.
— І жертва плавала в її ставку. Він мав би знати внутрішню кухню. Думаєш, у нього були проблеми з «Октагоном»?
— Три тижні тому містер Редфілд призначив зустріч із посадовцями міністерства юстиції.
— Так, — зі смішком мовив Кроу. — Він точно був для них проблемою.
— Попросив, щоб ця зустріч пройшла тут, у Бостоні.
— Чому не у Вашингтоні? — спитала Джейн.
— Він сказав, що ще дехто хоче дати свідчення й це має відбутися тут. Ми не знаємо, чому він зв’язався з міністерством, а не пішов одразу в комісію, бо є припущення, що це пов’язано з розслідуванням щодо «Октагону».
— Але точно ви не впевнені?
— Ні, бо зустріч так і не відбулася. Він уже був мертвий.
Кроу сказав:
— Ну, якщо щось схоже на замовне вбивство і смердить як замовне вбивство…
— Яким боком це все тичиться Пані Пацюк? — запитала Ріццолі.
— Ми саме дійшли до цього, — відповів Дін. Подивився на Мору. — Ви робили аутопсію. Яка була причина її смерті?
— Вогнепальне поранення в груди, — сказала Мора. — Фрагменти кулі пробили серце, стався великий крововилив у серцеву сумку, який зупинив серцебиття. Це називається тампонадою перикарда.
— Яку кулю було використано?
Мора пригадала рентгенівський знімок грудей Пані Пацюк. Шріт, зоряною галактикою розсипаний по обох легенях.
— Це був «глейзер», — відповіла вона. — Мідна оболонка з металевим шротом, створена так, щоб розпадатися в тілі, без можливості наскрізного проходу. — Вона помовчала й додала: — Украй руйнівний снаряд.
Агент Дін кивнув на знімок Говарда Редфілда, який лежав, скривавлений і скручений, у багажнику автомобіля.
— Містера Редфілда було вбито «глейзером». З тієї ж зброї, що вбила вашу невідому.
Усі мовчали.
Тоді Ріццолі з недовірою мовила:
— Але ж ти щойно розповів про замовне вбивство — можливість для «Октагону» розібратися зі стукачем. А ця, інша жертва, Пані Пацюк…
— Детектив Ріццолі права, — погодилася Мора. — Вона найменше з усіх годиться в жертви для найманого вбивці.
— Однак куля, що вбила її, вилетіла з того ж пістолета, що вбив Говарда Редфілда, — сказав Дін.
Кроу додав:
— Так на сцені з’явився агент Дін. Я зробив запит щодо «ДРАГФАЙР» за типом мідної оболонки, яку ви дістали в неї з грудей.
Окрім національної бази відбитків пальців, яка належить ФБР, існує «ДРАГФАЙР» — централізована база даних щодо злочинів із використанням вогнепальної зброї. Мітки та виїмки з куль, знайдених на місцях злочину, зберігаються в цифровому форматі, тож можна шукати збіги й пов’язувати злочини з використанням однієї й тієї ж зброї.
— База дала збіг, — сказав Дін.
Ріццолі зачудовано похитала головою.
— Чому ці дві жертви? Не бачу зв’язку.
— Саме це й робить смерть невідомої такою цікавою, — завважив Дін.
Морі не сподобалося таке використання слова «цікавий». Воно натякало на те, що деякі смерті не були цікавими чи вартими особливої уваги. Жертви з цим не погодилися б.
Вона зосередилася на знімку, на цій огидній кривавій плямі на столі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Грішна», після закриття браузера.