Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Ранкові промені сонця пробивалися крізь напівпрозорі штори, м'яко освітлюючи кімнату. Анна прокинулася першою, відчуваючи тепло Алекса поруч. Він міцно обіймав її, ніби боявся, що вона зникне, якщо відпустить хоч на мить.

Вона легенько провела пальцями по його щоці, милуючись його розслабленим обличчям. Алекс завжди здавався таким сильним, таким владним, але зараз, у цю мить, він виглядав просто людиною, яка любить і боїться втратити.

Раптом він відкрив очі, і їхній погляд зустрівся.

— "Доброго ранку, мала," – його голос був хриплуватим після сну, і від цього її серце тьохнуло.

— "Доброго," – відповіла вона, м'яко усміхаючись

Алекс перевернувся, опинившись над нею, і нахилився так, що їхні губи майже торкалися.

— "Ти моя, Анно. І ніхто цього не змінить."

Вона провела руками по його спині й міцно притиснулася до нього.

— "Я знаю, Алекс… Я теж твоя."

Він поцілував її повільно, насолоджуючись кожним моментом. Їхні губи зустрічалися знову і знову, неначе вони не могли насититися одне одним.

Але раптом телефон Алекса завібрував, руйнуючи ідилію.

— "Що за чорт..." – він роздратовано відсунувся й потягнувся до мобільного.

Анна відчула, як у її грудях защеміло: вона знала, що це означає. Реальність знову нагадала про себе.

Алекс глянув на екран, і його обличчя потемніло.

— "Це небезпечно?"

Алекс підійшов і схилився до неї, торкнувшись чола губами.

— "Не більше, ніж завжди. Але я повернуся."

Вона зітхнула, дивлячись йому вслід, коли він одягався.

— "Я буду чекати."

Алекс підняв її підборіддя, змушуючи подивитися в його очі.

Він поцілував її востаннє перед тим, як піти, залишаючи після себе тільки тепло дотиків і обіцянку, якій Анна хотіла вірити.