Читати книгу - "Корделія, Rin Voarg"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Наступне зілля було густим і темно-червоно-коричневим, його запах нагадував змішані ягоди й… щось металеве.
— Це… отрута? — припустила я, відсмикуючи руку.
— Добре, що ти це зрозуміла, — коротко промовив він.
Після п’ятого і шостого флакону Кассандр зупинив мене.
— Тепер обери, яке зілля ти вип’єш.
Я подивилася на всі флакони. Зелений? Синій? Жовтий? У мене не було часу на довгі роздуми.
— Жовтий, — впевнено відповіла я. — Це точно настоянка бадьорості.
Я піднесла флакон до губ і вже нахилила його, коли рука Кассандра блискавично схопила мою.
— Зупинись, — сказав він з крижаним спокоєм.
— Що?! — я завмерла, здивована.
— Це отрута повільної дії. Ти б, може, і відчула прилив сил, але потім… мені б довелося тебе рятувати.
— То навіщо ставити цей флакон на стіл?! — обурилася я, відчуваючи, як серце стукає від страху.
— Щоб ти вчилася, — його голос був суворим, але в очах промайнуло щось схоже на полегшення.
Я закотила очі.
— Що ти винесла з цього екзамену? — спитав Кассандр.
— Що ніколи не варто пити зілля, якщо ти хоч трохи сумніваєшся, — буркнула я, кидаючи на нього сердитий погляд.
Він посміхнувся, вперше за весь час.
— Хороший початок. А тепер йдемо, тобі знадобиться ще багато практики, щоб вижити.
Я тільки закотила очі, але в душі розуміла: це була не лише перевірка, а й урок, який мені дійсно знадобиться в цьому небезпечному світі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Корделія, Rin Voarg», після закриття браузера.