Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Чай, на щастя, витерли раніше, ніж дочка господині знайшла, чим це робиться. Потім принесли замовлені кошики з фруктами та вершками, і цукерки у вазі. Але не встигла Мелана розкуштувати те, що Марк назвав найсмачнішим, як збожеволіла від кохання діва знову з'явилася. Вона окинула Марка невдоволеним поглядом, ніби це він сам притягнув замовлення, щоб не дати родичці вкотре блиснути своєю божественною спритністю. Потім трішки подумала, вклонилася, продемонструвавши всім охочим вміст декольте, Ліїн навіть якісь загадково стирчачі ганчірочки помітила. Трохи так постоявши і не дочекавшись реакції від капітана, дочка кондитерки спитала:

— Ще щось треба?

— Маро, тобі мама дозволила виходити до гостей? — вкрадливо спитав Марк.

Дівчина кинула на нього невдоволений погляд і, плескаючи очима, посміхнулася до капітана.

— Схоже, не дозволила, — зрозумів Марк.

— Вона завжди каже, що я маю допомагати і розуміти, — промуркотіла Мара, дивлячись при цьому на бідного капітана такими очима, що він відклав у бік цукерки. Мабуть, боявся вдавитися.

Дівчина цей рух зрозуміла якось не так, бо засяяла, відступила на крок, немовби збиралася танцювати і поспішала вийти на вільний простір, і штовхнула чергову подавальницю. Тацю бідолашна дівчина втримала, але чай з чашки, що перекинулася, хлюпнувся прямо на голову якійсь жінці, котра мирно їла тістечко.

Жінка виявилася скандальною, розкричалася так, що у кондитерській трохи скло не повилітало. І закінчилося все тим, що до гостьової зали прийшла господиня, попросила у всіх вибачення, пообіцяла годувати постраждалу півроку безкоштовно і кудись потягла чадо. Чадо тягтися не хотіло, чинило опір і оберталося на капітана, ніби було впевнене, що він зараз схопиться з місця і помчить рятувати прекрасну діву, яка невинно постраждала від маминого деспотизму.

— Скільки їй років? — спитала Ліїн, коли двері зачинилися за дивною дівчиною.

— Двадцять три, — сказав задоволений Марк, який випросив під шумок тортик на доріжку. — Її вже п'ять років намагаються заміж видати, але вона всім відмовляє, на велике кохання чекає.

— А велике кохання сидить собі з незадоволеним обличчям і не збирається на такій дурепі одружуватися, — пробурмотіла Мелана.

Від мами дівчина зуміла втекти й упіймала бідного капітана біля самого виходу. У самому прямому значенні зловила. Кліщем вчепилася в рукав і стала пристрасно бурмотіти, що дівчата таке говорити не повинні, але вона давно його любить, причому ніжно і трепетно, а сьогодні як побачила, так прямо більше не може. І невідомо, до чого б ця дивна особа договорилась, якби Мелана не засміялася в голос. І Мара ніби прийшла до тями, помітила, що капітан не один, після чого почервоніла.

— Марк, відведи родичку до мами і скажи, нехай її на привороти перевірять. Бо поводиться дівчина неадекватно, — сказав капітан, не дивлячись на нещасну закохану.

— Та вбила ця дурепа щось собі в голову, ніяк воно не вивітриться звідти, — сказав Марк.

— Так, як тільки очі і вії одного малолітнього кавалера побачила, так і вбила, так він звідти й не вивітрився, навіть через стільки років, — озвалася Мелана.

— Тож нехай перевірять. Може, приворожували не на мене, а я першим на очі попався, — лишився при своїй думці капітан.

— Або виявився набагато симпатичнішим за того, до кого приворожували. Ось бідолашна дівчина і втратила розум. Привороти взагалі така ненадійна річ, — додала Ліїн. — У мене одна подруга мріяла вивчитися на мага і приворожити собі якогось високопоставленого чоловіка. Потім два курси відучилася і передумала, про приворот вона до того часу знала навіть більше, ніж наші вчителі. Усю бібліотеку перекопала.

Капітан кивнув з таким виглядом, немов мріяв когось приворожити і теж перечитав усю доступну літературу.

Марк теж кивнув, підхопив приголомшену одкровеннями про привороти дівчину під руку і кудись повів, говорячи, що все буде добре.

— Справи, — сказала Мелана. — З іншого боку, тепер розумію, чому моя вчителька завжди заперечувала проти приворотів. Повертаємось?

Капітан кивнув головою.

До вулиці, де можна було зупинити екіпаж і доїхати до порту, йшли мовчки. Кожен думав про своє. Ліїн взагалі про те, що і її, завидну наречену, можуть спробувати приворожити. А це буде сумно. Слід було терміново купити амулет. І взагалі, нічого не пити із чужих рук. І…

Екіпаж капітан зупинив, наказово змахнувши рукою першому ліпшому.

В екіпаж залізли теж мовчки, і він навіть почав набирати швидкість, коли двері відчинилися, і в середину влетів невеликий мішечок, що пихнув при падінні жовтою суспензією. І свідомість Ліїн попливла.

— Казав, що він поранений і беззахисний! — життєрадісно закричав хтось майже на вухо. — Дівок викидати?

— Так! Та не на той бік, там її переїдуть, шкода, до будинків ближче кидай! Стій, цю лиши, я її знаю!

Екіпаж тряхнуло, і свідомість померкла остаточно.