Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

Ось переживемо завтра, закриємо всі ділові питання та почнемо наші стосунки з початку.

Так, а куди краще запросити Олю на побачення? Пафосний клуб вона не оцінить. Їй подобається природа. Тоді катання на конях? Політ на повітряній кулі? Чи краще класика – прогулянка, кіно, ресторан?

Сподіваюся, вона дозволить поцілувати себе.

Дивлюся, з яким ентузіазмом Оля оглядає книжкові полиці.

Облом, Тео. Вона точно з тих дівчат, які не цілуються на першому побаченні.

Чорт, я хвилююсь, як підліток.

Хвилини в компанії Олі пролітають непомітно, і ось я вже підводжу кошеня до її кімнати. Все – підстави затримувати дівчину закінчилися. А мені хочеться, аби вони були.

– Може повечеряємо разом? Я знаю один затишний ресторанчик. Невеликий, але вид на захід сонця звідти приголомшливий. Як ти любиш, – чекаю на її відповідь з незвичним тремтінням всередині.

Хитає головою.

– Ти говорив завтра складний день.

– Це правда.

– Я хочу лягти раніше. Втомилася і все це хвилювання, – змахує тонкою рукою з милою родимкою.

Киваю, згадуючи інцидент у школі, пошуки Кості, зустріч із Максом. Так, мабуть, на сьогодні досить вражень.

Оля заправляє пасмо волосся за вушко. Маленький цвяшок сережки гіпнотизує блиском.

Зависаю, роздивляючись обличчя дівчини. Ось тут у неї збираються ледь помітні зморшки від тривоги. Ось тут проступає ямочка від посмішки. А тут розквітає рум'янець, коли я натякаю на якісь дурниці.

Болісно шукаю привід торкнутися гладкої шкіри. Але я дав слово – тільки коли сама попросить.

Оце я встряв!

Злюсь на себе за нестриманість, але не можу чекати невідомо скільки побачень, щоб знову обійняти Олю. Тому скидаю єдиний козир:

– Ти просила показати прийоми самозахисту.

– Так.

– О восьмій приходь у спорт зал.

- Він тут є?

– Так, на нижньому поверсі. Дядько обладнав, коли я захопився боротьбою. Одягни щось зручне.

Хмурить бровки, недовірливо оглядає мене своїми блакитними планетами очей. Ну ж бо, Олю, погоджуйся. Обіцяю майже не користатися становищем тренера.

– Добре, – задирає свій маленький носик.

Моя дівчинка! Все, Теодоре, житимеш сьогодні. Щосили стримую шалену посмішку.

– Я прийду. Бо хочу навчитися захищати себе від негідних чоловіків, – різко розвертається, обдаючи мене хвилею шовковистого волосся, і зачиняє двері.

Ух! В образі «строга училка» вона просто вогонь.