Читати книгу - "Будь зі мною , Анна Пахомова"

- Я не заморилась,  - похитала головою Віра.

Її губи знову набрякли, пригадавши поцілунок в лісі. Здавалось стримувати себе і далі – вище її сил. Тому Віра плавною ходою наблизилась до настороженого генерального директора, і поклала руки йому на груди. Антон накрив її вузькі долоньки своїми. Поцілував легенько в ніс:

- Якщо не припиниш мене дратувати – залишися без обіду,  - жартівливо пригрозив Вірі.

- Нехай,  - погодилась дівчина. Її щоки палали, але тепер Волков знав, що зупинятись вона не буде. І його збудження спалахнуло з новою силою. Це її коротке слово, кинуте глухим тоном, пролунало як постріл стартового пістолету. Як знак того, що зволікати далі не має сенсу.

На другий поверх вели гвинтові сходи. До залізної основи були приладнані блискучі сходинки із світлого дерева, і здавалось ті сходинки просто висять в повітрі. Антон звісно не звертав уваги на такі дрібниці, піднімаючись в спальню з Вірою на руках. Вона довірливо притискалась до нього всім тілом, невідривно дивлячись своїми великими очиськами йому в обличчя.

Антон поставив дівчину на підлогу в спальні. Кімната була  в сіро-зелених тонах, та навряд чи хтось із них звертав зараз увагу на інтер’єр.  Віра слідкувала тільки за Волковим. Рот дівчини привідкрився на видиху, її губи манили своєю м’якістю і чутливістю, і Волкову захотілось побачити її під час оргазму. Уява малювала пристрасні стони  і закушену нижню губку. В штанях стало тісно від одних думок.

Але чи вистачить йому терпіння і такту, щоб не травмувати Віру? Бути першим це ще і відповідальність, чи зможе він діяти ніжно і ласкаво, коли збудження таке сильне, що хочеться оволодіти дівчиною негайно. Наївність і довірливість Віри притягувала Антона набагато сильніше, ніж відверта  розпусність чи сміливість всіх попередніх партнерш.

Волков підштовхнув дівчину до ліжка, одночасно стягуючи з того покривало.

- Ти впевнена, що розумієш всю ситуацію? – нарешті знайшовся із словами чоловік.

- Авжеж,  - розвіяла його сумніви Віра. Граційно присіла на край розстеленого ліжка, стягнула з себе тонку олімпійку, і взялась за край футболки.

- Я сам,  - зупинив її руки Антон. – Це як розвертати найбажаніший подарунок…

Віра опустила руки, відкинула волосся з обличчя, роздивляючись Антона, який навіть не думав роздягатись, все ще чомусь вагаючись. Її саму лихоманило від передчуття чогось незвичайного. Від власної зухвалості, і сміливості. І від страху невідомого. 

Дівчина проковтнула важкий комок в горлі, і зрозуміла, що якщо прямо зараз Волков не почне діяти вона не витримає і втече. Зітхнула, набираючи повітря в грудях, розганяючи свої страхи і невпевненість – поруч з нею найкращий чоловік в світі і їй немає чого боятись.

Перевела погляд на Антонові штани. Прямо перед її очима був переконливий бугор, що ніби натякав, що всі Антонові вагання якісь несправжні. Віра встала з свого місця, скоротила дистанцію, притискаючись стегнами до Волкова, відчуваючи його кам’яну твердість своїми ногами. Серце у Антона підскочило до горла.

- Просто я невпевнений, що можу дати тобі щось окрім сексу, - спробував пояснити те, що його бентежить Антон.

- Та годі, ми не на нараді, - напівшепотом обірвала його Віра, впевнено поклавши руку на його чоловічий орган. На її губах з’явилась збентежена посмішка, але тонкі пальчики крізь тканинку спортивних штанів погладили напружений член.

Волков прикрив на мить очі, важко зітхнувши. Відчуття було таким, ніби він от-от зірветься. Треба було перехоплювати ініціативу, якщо не хоче кінчити раніше, ніж роздягне дівчину.

Антон підхопив край її футболки, і стягнув одяг з Віри. Дівчина залишилась в чорному мереживному ліфчику. Але навіть не помітила цього, продовжуючи линути до Волкова. Він нагородив її глибоким поцілунком, який дався йому тим важче, що його власне серце гупало десь в скронях в шаленому ритмі.

Його язик торкнувся її губ, ніби питаючи дозволу, Віра потягнулась йому на зустріч, її очі закрились, вона повністю віддалась процесу, поклавшись на Антонову вмілість. І Антон стримував і стримував себе, наказуючи собі не квапитись, не зважаючи на те, що її солодкі губи пробуджували в ньому неймовірні відчуття, підганяли, змушували тремтіти в нетерпінні злитись в одне ціле.

Антон притис дівчину до себе сильніше, втиснув її в своє тіло,  пальці знайшли застібку її бюстгальтера, розстібнули, ледь не розірвавши мереживо. Руки захопили вільні півкулі грудей, і Віра застогнала йому  в рот від задоволення.

Низ живота генерального директора ледь не забринів він напруги. Він відчував, що його член  не просто збуджений  - він ледь не металевий від збудження. А Віра зовсім не розуміючи, що чинить, потерлась стегнами об його випуклість. Один простий рух, і збудження досягло того стану, коли кожен рух настільки ж приємний, наскільки ж і  болючий.

Волков відпустив Віру, з нетерпінням здираючи з себе одяг. Вона стояла перед ним важко дихаючи, і тут Антон помітив те, що так бентежило Віру – її шрами. Рука, і місце під грудьми, і частина самої груді – все ніби вкрите темнішими і світлішими розводами. Ніби хтось розмалював її тіло, грубо розмазуючи коричневу і жовту фарбу по оксамиту шкіри.

Антон ковзнув поглядом по дівочому тілу, і градус його збудження впав, притушений хвилею ніжності до цієї сміливої дівчини, якій довелось витримати чимало болю.

Дівчина слідкувала за ним із під опущених вій. В голові у неї туманилось, але гострий страх невдачі діяв витвережуючи.

Та Антон Павлович не розчарував – відкинувши власну футболку, і скинувши спортивні штани разом з шкарпетками, він знову припав до Віри, поцілував довго і ніжно, потягнув за собою на ліжко, змушуючи дівчину опинитись зверху.