Читати книгу - "Три метри над рівнем неба"

Бабі приголомшено глянула на Палліну. Вона не знала чому, але була впевнена, що Марко тій не до душі. Палліна посерйознішала.

— Розумієш, Бабі, ти надто нудна. Ти маєш поміняти його.

— Жартуєш? Я ж по вуха!

— Не перебільшуй…

— Ні, Палліно, справді. Він для мене дуже важливий!

— Як він може бути такий надважливий, якщо ви разом заледве п’ять місяців?

— Знаю, але я без тями закохана, можливо, це мій перший серйозний роман.

Палліна з люттю перемкнула передачі. «Еге ж, її перший серйозний роман — із цим черв’яком», — подумала вона. Виїхала на площу Мадзіні. Бабі стиснула їй боки, коли вони на повній швидкості в’їжджали на третю перпендикулярну вулицю, Нуова Фіорентина. Фабіо, син власника, стояв на дверях. Коли побачив їх, підійшов привітатися. Він дружив з ними обома. Насправді мав ніжні почуття до Бабі, хоча й завжди це приховував. Фабіо запросив їх за один зі столиків праворуч неподалік від входу, одразу за касою. Звідти було видно весь ресторан. Офіціант одразу ж приніс два меню. Але Палліна вже знала, що вибрати.

— Тут чудово готують кальцоне35. Там усе: сир з яйцями, моцарелла і шматочки шинки. Вмерти можна!

Бабі проглянула меню: чи немає чогось менш шкідливого для її дієти. Але Палліна була переконливою.

— Тоді два «кальцоне» і два середні келихи світлого пива.

Бабі з тривогою глянула на подругу.

— Ще й пиво? Ти хочеш, щоб я луснула?

— Та ну, лише разочок! Нині ми маємо святкувати!

— Що саме?

— Ну, ми вже купу часу не виходили кудись удвох.

Бабі подумала: а це ж правда. Останнім часом вона завжди була з Марко. Нині їй було приємно бути тут зі своєю подругою. Палліна заклопотано рилась у кишенях куртки. Нарешті витягла маленький гребінець зі стразами та сердечками із різнобарвного напівкоштовного каміння. Нахилила голову, волосся водоспадом полилося вниз. Вона зібрала його рукою на один бік. Потім підвела голову і відкинула волосся назад. Взяла новий гребінець і закріпила його. Її гарне кругле обличчя світилося в обрамленні волосся. Бабі усміхнулась їй.

— Надзвичайно гарний цей гребінець. Він тобі дуже личить.

— Тобі подобається? Я купила його на площі Карлі, у «Брусколі».

— Ти не проти, якщо я куплю й собі такий? Ну, може, трішки інший. У мене був схожий, але я його загубила.

— Жартуєш, я звикла, що мене наслідують. Я дівчина, яка задає тенденції. Знаєш, що коли я їду до магазинів, то мені дають речі безкоштовно? Аби лише я їх вдягала. Вирішено: від завтра проситиму свій відсоток!

Засміялися. Тим часом принесли пиво. Бабі подивилась на кухлі. Вони були велетенські.

— Це — середні? А які ж тоді великі?

Палліна підняла свій кухоль.

— Ну ж бо, не вигадуй.

Вона з силою цокнула свій кухоль об кухоль Бабі. Трохи пива пінно вихлюпнулось на скатертину.

— За нашу свободу.

Бабі її виправила:

— Тимчасову…

Палліна усміхнулась кутиком губ, ніби кажучи: хай так. Потім почали пити обидві. Бабі здалась першою. Дійшовши до чверті кухля, припинила. Палліна ще пила — і зрештою видудлила більше половини.

— Ах-х-х! — Палліна грюкнула кухлем об стіл. — Це саме те, що треба.

І з силою витерла губи серветкою. Їй іноді подобалось вдавати з себе брутальну. Бабі відкрила пакет ґріссіні36. Витягла одну й почала гризти. Потім оглянула ресторан. Групки хлопців весело теревенили, відрізаючи маленькі трикутники піци з томатним соусом. Витончені дівчата вперто їли виделками навіть фаршировані оливки. Одна синьйора не витримала. Начхавши на заборони лікарів, вона із насолодою поїдала недозволену смаженину. Навпроти неї — чоловік, більш слухняний, задовольнився тарілкою тушкованих овочів. Ще далі молода пара весело щебетала в очікуванні свого замовлення. Вона — гарна, з темним, не дуже довгим волоссям. Хлопець, що сидів спиною до них, галантно налив їй напою. Бабі не знала, чому, але щось їй здалося знайомим. Офіціант пройшов повз нього. Хлопець його зупинив. Спитав, коли ж будуть нарешті піци. Бабі побачила його обличчя. Це був Марко. Ґріссіні тріснула у неї в руці, а тим часом щось інше тріскалося в душі. Спогади, почуття, чудові миттєвості, ніжні фрази закрутились перед нею у вихорі ілюзій. Бабі зблідла. Палліна це помітила.

— Що таке?

Бабі не могла говорити. Показала вглиб зали. Палліна озирнулась. Офіціант відходив від одного зі столиків. Марко був там. Палліна його побачила. Усміхався дівчині, що сиділа навпроти нього. Погладив її руку, сподіваючись на те, що піци скоро принесуть, а особливо — що вечір продовжиться. Палліна обернулась до Бабі.

— Який сучий син. Це не просто слова. Чоловіки і справді всі однакові! Екзамен з біології у нього, га? Та він до анатомії готується!

Бабі мовчки похилила голову. Невинна сльоза скотилася їй щокою. Нерішуче зупинилась на підборідді, потім, підштовхнута болем, полетіла у безодню.

Палліна з гіркотою подивилась на подругу.

— Вибач, я не хотіла.

Вона витягла з кишені штанів різнобарвну бандану й передала її Бабі.

— Тримай, вона не зовсім підходить до ситуації, мабуть, занадто весела, але краще, ніж нічого.

Бабі вибухнула дивним сміхом, що відлунював слізьми. Потім витерла сльози і шморгнула носом. Її блискотливі очі, трішки почервонілі, знову подивились на подругу. Бабі знову засміялась. Це прозвучало як схлип. Палліна погладила її по підборіддю, прибравши ще одну нерішучу сльозинку.

— Ну ж бо, не треба так, він на це не заслуговує, той черв’як. Коли він ще знайде таку, як ти? Це він повинен плакати. Не знає, що втратив. Буде приречений завжди виходити з такими дівчатами, як ота.

Палліна знову озирнулася на столик Марко. Бабі також. І серце ніби стрілою прошило. Полювання на скарби. Прогулянки по Віллі Ґлорі, поцілунки на заході сонця, погляди одне одному у вічі й слова «я кохаю тебе». Ці легкі й ніжні картинки зникли, віднесені вітерцем смутку. Палліна знову мовчки повернулася до неї. Бабі спробувала усміхнутися.

— Ну, такою вже бридкою вона мені не здається.

Палліна похитала головою. Навіть у цій ситуації вона не могла не бути щирою. Бабі взяла пиво й відпила довгим ковтком. Потім грюкнула кухлем по столу й з натиском обтерла губи серветкою, як до цього робила Палліна.

— Боже мій, як я його ненавиджу.

Палліна усміхнулась їй.

— Молодець! Отакою ти мені подобаєшся. Ми мусимо його покарати!

Палліна цокнулась із нею кухлем, і обидві допили пиво. Бабі