Читати книгу - "Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку!, Курт Воннегут"

Едді Кі стільки знав про своїх предків, тому що чорна сторона його сім’ї зробила те, що дуже багато африканських сімей ще досі роблять в Африці, а саме мала одного члена в кожному поколінні, чиїм обов’язком було пам’ятати історію сім’ї. Едді Кі почав відкладати в пам’яті імена і пригоди предків по материній і по батьковій лінії родини, коли йому було лише шість. Сидячи за кермом швидкої допомоги, дивлячись крізь вітрове скло, він мав відчуття, що він сам — швидка, а його очі — скло, крізь яке могли дивитися його прародичі, якби захотіли.

Френсіс Скотт Кі був один з тисяч предків. На той випадок, що Кі тепер, можливо, дивиться на те, якими стали Сполучені Штати Америки, Едді зосередив погляд на американському прапорці, прикріпленому до вітрового скла. Він сказав дуже тихо таке:

— Ще майорить, чоловіче.

Ознайомленість Едді Кі з багатолюдним минулим робила його життя набагато цікавішим за Двейнове життя, наприклад, чи моє, чи Кілґора Траута, чи майже кожної білої людини в Мідленд-Сіті в той час. У нас не було відчуття, що хтось користується нашими очима — чи нашими руками. Ми навіть не знали, ким були наші прадіди і прабабусі. Едді Кі плив у річці людей, які пливли в часі звідси туди. Двейн, і Траут, і я були галькою на березі.

І Едді Кі, через те, що він стільки всього знав напам’ять, міг мати глибокі, живильні почуття про Двейна Гувера, наприклад, або й про д-ра Кипріяна Уквенде. Двейн був чоловіком, чия сім’я захопила ферму «Синій птах». Уквенде, індаро, був чоловіком, чиї предки викрали предка Кі на західному березі Африки, чоловіка на ім’я Оджумва. Плем’я індаро продало його за мушкет британським работорговцям, які відвезли його вітрильником на ім’я «Скайларк» до Чарльзтона в Південній Кароліні, де продали з аукціону як самохідну самовідновлювану фермерську машину.

І таке інше.

Тепер Двейна Гувера заштовхали в «Марту» через широкі подвійні двері в задній частині, якраз перед мотором. Едді Кі сидів на місці водія і спостерігав за дією в дзеркало заднього виду. Двейн був так тісно загорнутий у парусинову гамівну сорочку, що його відображення виглядало для Едді як забинтований палець.

Двейн не помічав обмежень. Він думав, що він на незайманій планеті, обіцяній у книжці Кілґора Траута. Навіть коли Кипріян Уквенде і Хашдрар Міязма горизонтально вклали його, він подумав, що стоїть. Книжка розказувала йому, що він плавав у холодній воді на незайманій планеті, що він завжди вигукував щось несподіване, коли вилазив із крижаного озера. То була гра. Творець Всесвіту старався здогадатись, що на цей раз викрикне Двейн. І Двейн його завжди надурював.

Ось що Двейн вигукнув у швидкій:

— Прощавай, чорний понеділку!

Тоді йому здалося, що на незайманій планеті минув ще один день і прийшов час ще раз крикнути.

— Куріть цигарки в пачках! — вигукнув він.

Кілґор Траут був одним із поранених на ногах. Він зміг залізти в «Марту» без допомоги і вибрати собі місце подалі від людей у справді важкому стані. Він скочив на Двейна Гувера ззаду, коли Двейн витягнув Франсін Пефко з демонстраційної зали на асфальт. Двейн хотів побити її на людях: його шкідливі речовини змусили його думати, що вона це з лишком заслужила.

Двейн уже зламав їй в офісі щелепу і три ребра. Коли він виштовхав її на вулицю, там уже зібрався доволі великий натовп, який перейшов з коктейль-бару і кухні нового «Голідей Інн».

— Найкраща трахальна машина в штаті, — сказав він натовпові. — Накрутіть її, і вона буде вас трахати і казати, що любить вас, і не закриється, поки не дасте їй франшизу «Смаженої курки полковника Сандерса з Кентуккі».

І таке інше. Траут схопив його ззаду.

Якимось чином підмізинний Траутів палець потрапив у рот Двейнові, і Двейн відкусив йому верхню фалангу. Після того Двейн відпустив Франсін, і вона впала на асфальт. Вона була непритомна і найсерйозніше за всіх покалічена. І Двейн пробіг до бетонного жолоба біля автомагістралі і виплюнув кінчик пальця Кілґора Траута в Цукровий Струмок.

Кілґор Траут не захотів лягати в «Марті». Він всівся у шкіряне сидіння позаду Едді Кі. Кі запитав його, що з ним сталося, і Траут підніс праву долоню, частково загорнуту в закривавлену хустинку, що виглядала ось так:

— Базіка — знахідка для шпигуна! — закричав Двейн.

— Пам’ятайте Перл-Гарбор! — вигукнув Двейн.

Більшість того, що він вчинив за останні три чверті години, було страшенно несправедливим. Але він принаймні пощадив Вейна Гублера. Вейн знову повернувся до вживаних машин, неушкоджений. Він підняв браслет, який я закинув туди, щоб він його знайшов.

Щодо мене: я витримував поважну дистанцію між мною і всім цим насильством — хоча я створив Двейна, і його насильство, і місто, і небо вгорі, і Землю внизу. Але все ж я вийшов з того безладу з розбитим годинниковим склом і, як пізніше з’ясувалося, зламаним пальцем на нозі. Хтось скочив назад, відступаючи Двейнові з дороги. Він розбив скло мого годинника, хоча я створив його, і він зламав мій палець.

Це не така книжка, де люди в кінці отримують те, що заслужили. Двейн побив лише одного чоловіка, який заслужив побиття за те, що був таким аморальним: Дона Брідлава. Брідлав був білим монтажником газових установок, який зґвалтував Петті Кін на парковці Меморіального спортклубу імені Джорджа Гікмана Бенністера біля Ярмаркової площі після того, як Університет Арахіс переміг Середню школу невинного свідка на реґіональних баскетбольних матчах між середніми школами.

Дон Брідлав був на кухні готелю, коли Двейн почав буянити. Там він ремонтував несправну газову плиту.

Він вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям, і Двейн налетів на нього. Двейн щойно виплюнув кінчик пальця Кілґора Траута в Цукровий Струмок. Дон і Двейн досить добре знали одне одного, оскільки Двейн одного разу продав Брідлаву новий «понтіак» моделі «Вентура», який Дон назвав лимоном. Лимон був автомобілем, який погано працював і якого ніхто не міг відремонтувати.

Двейн насправді втратив гроші на