Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 25. Страшна казка

У педагогічному конкурсі було оголошено невелику перерву — дитині необхідно було пообідати і трохи перепочити. Дівчата-претендентки, що обговорювали хід змагання в холі, розійшлися у своїх справах. Залишилися тільки Глафіра і Зурім. Вони сиділи поруч і потихеньку ділилися секретами. Глаша розповідала східній красуні, як провела час з Лаймієтою і з чиєї вини не вдалося феєрично провалити конкурс. А також давала останні настанови, як вести себе з малою, адже наступною займатися з дівчинкою мала саме Зурім.

Але вдосталь поспілкуватися подругам не дали. У протилежному кінці холу на продовження конкурсу чекали Крайс і Бріус. Урізноманітнити це нудне очікування вирішили бесідою з дівчатами. Підійшли і безцеремонно прилаштувалися в сусідні крісла.

— Хочете дізнатися попередні результати? — Крайс лукаво глянув на Глашу. — Лаймієта назвала дівчину, яка випереджає інших на даний момент. Дитина від неї в повному захваті.

За поглядами та інтонаціями хромейстера нескладно було здогадатися, про кого йдеться.

— Глафіра? — припустила Зурім.

— Угу, — кивнув Крайс, продовжуючи дивитися на Глашу з хитрющою посмішкою.

Глафіра в боргу не залишилася. Зміряла хромейстера поглядом, метою якого було пропалити наскрізь:

— Якби дехто не з'явився в найбільш незручний момент, результат міг би бути іншим.

— Боюся, ви зачарували маленьку задовго до моєї появи, — відповів Крайс.

Полум'яний погляд Глаші справив на нього не зовсім те враження, на яке розраховувала дівчина. Хромейстер зовсім не зніяковів, а, здавалося, навпаки, із задоволенням купався в ньому. В очах одразу ж спалахнув вогонь у відповідь.

— Лаймієту можна зрозуміти, — тихо промовив він. Від його хвилюючого шепоту по тілу пішли мурашки. — співаєте ви чарівно. Зворушливо.

Глаша моментально покрилася рум'янцем. Звичайно вона співає. У ноти, звісно, попадає. Але це й усе. Хоча для Дарліта з його брязкотючою музикою такий спів може здатися чарівним. Однак збентежив Глафіру навіть не сам комплімент, а те, яким голосом були вимовлені слова. Вона не розуміла своєї реакції і навіть обмірковувати її не хотіла. Вирішила зробити це потім, коли поруч не буде нахабного любителя земної музики. А поки єдиним засобом вгамувати тремтіння було переключити думки з Крайса на когось іншого. Глаша змусила себе перевести погляд на Зурім і тільки тепер помітила, що та теж про щось розмовляє з Бріусом.

— Вам погано? — стурбовано поцікавився фітнес-тренер у східної красуні. — Ви сьогодні бліда.

Ще б бідоласі не бути блідою, якщо всі її райдужні плани на спільне щасливе життя з тим, хто зацікавлено запитує зараз про її здоров'я, зруйнувалися, варто було з’явитися справжньому принцу Ендрю.

— Ні. Все нормально, — затамувавши подих від хвилювання, відповіла Зурім і зблідла ще більше.

— У вас точно немає температури? — Бріус торкнувся долонею чола східної красуні, і та остаточно втратила дар мови.

Поки Глаша думала, як привести Зурім до тями, в холі з'явився принц Ендрю за руку з Лаймієтою.

— Крихітка вже відпочила. Можна продовжити конкурс, — повідомив він манірно.

Дівчинка відірвалася від супроводжуючого і підстрибом помчала до Глаші.

— Ходімо, — потягнула її за руку і пустотливо розсміялася. — У мене знову розкидались іграшки по всій кімнаті. Випадково, — про всяк випадок уточнила вона. — Їх треба зібрати, щоб ніхто не запнувся.

— Випадково? — підняв брову Крайс.

— Угу, — інтенсивно закивала головою дівчинка. Кучерики весело повторили рух.

Глафіра не могла не посміхнутися. Яка ж мила ця Лаймієта! Адже тут навіть жодної педагогічної заслуги Глашиної немає — мала сама придумала, як урізноманітнити нудне заняття, і перетворила його в таку цікаву гру, що з нетерпінням чекає продовження. Одне погано: наразі Лаймієта вважає Глашу кращою напарницею для веселого дозвілля, а треба, щоб такою людиною в її очах стала Зурім. Взагалі-то, Глафіра вірила в подругу. Ласкава і ніжна, вона повинна легко знайти з дитиною спільну мову. Але все ж деякі побоювання були. Східна красуня з самісінького ранку перебувала в пригніченому настрої, і це могло стати на заваді. Тому Глаша прийняла рішення підстрахувати подругу. Знаходитися в одній кімнаті з нею і дівчинкою — погана ідея. Можна мимоволі перетягнути увагу на себе. А от почергувати під дверима — саме те.

Глафіра взяла дитину за руку, іншою рукою потягнула за собою Зурім.

— Раз ненавмисно розкидані — треба збирати, — сказала Глаша Лаймієті. — Але цього разу тобі допоможе Зурім. А заодно розповість казку. Страшну, але з хорошим кінцем, як ти любиш.

На казку дівчинка теж була згодна і помчала до своєї кімнати так швидко, що навіть Глаша ледве встигала за нею.

Крайс провів трійцю посмішкою. Потім, розвернувшись до Бріуса, запитав:

— Як думаєш, можна залишити їх без нагляду?

— З ними Лаймі, — посміхнувся Бріус, — думаю, мала за ними нагляне.

Потім став серйозним:

— Щоправда, сьогодні мене трохи турбує Зурім.

— Трохи? — Крайс багатозначно хмикнув. — А мені здалося, з недавніх пір вона тебе сильно турбує.

Бріус натяк зрозумів, але не відреагував. Залишився серйозним:

— Якась вона не така, як зазвичай. Під час зарядки ще все було нормально. А зараз понура, бліда. Помітив?

Крайс більше жартувати не став. Він помітив. І навіть більше того, про що говорить брат. Бріус, схоже, дійсно захопився Зурім. Коли думає про неї, навіть голос змінюється.

— Влип ти, брате, — філософськи констатував Крайс.

Бріус насупився. Висновок брата йому явно не сподобався. Але обрав метод захисту нападом.

— Хто б казав, — посміхнувся він. — Тут зараз такі іскри між тобою і ще деким виблискували, аж до мене долітало.