Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Розділ 42. Андреа Танака.

Сьогодні був мій перший робочий день у клубі, і я дуже переживала з цього приводу. Як тільки уявляла, що мені доведеться знову сідати в машину до Джека Горобця, так відразу і починало трясти від страху, а це був ще навіть не початок робочої зміни. 

 

Я розуміла, що на цю роботу мені не варто було погоджуватися ні при яких умовах, аж надто все здавалося дивним, але що зроблено те зроблено. 

 

Не розуміючи чому, але мені було цікаво дізнатися, чим саме займалися люди в тому клубі, чи приїжджали туди знаменитості й, взагалі, які політики там вешталися і що за таємниці їх оточували. 

 

В машину до Джека Горобця я стрибнула дуже швидко, при чому на заднє сидіння і намагалася не дивитися в дзеркало заднього виду, щоб не вразити себе з самого ранку. Якщо чесно, цей мужик мене напружував не тільки всім своїм зовнішнім виглядом, але і страшною аурою в цілому. Хоча, як виявилося, на цій роботі мене буде напружувати не тільки один чоловік. 

 

Вже три години як я була на своєму робочому місці й нічого не віщувало біди. Ніяких відвідувачів не було і в помині, тому у мене була можливість трохи познайомитися з офіціантами, парочка з яких були такими ж студентами, як і я. 

 

Робочий день тривав спокійно, я встигла вивчити всі правила, вивчила меню і навіть пару разів, пересиливши себе, заглянула в масажні кабінети. Це було найбільш неприємним у моїй роботі, адже я не знала напевно, а словам Ернандо не довіряла, тим більше може там хтось грішив масажами з "happy end", а особисто мені взагалі не хотілося заглянути в той момент, коли мужик буде на грані "happy". 

 

Все було б нічого, але десь в середині зміни мене став напружувати один тип, який вже другу годину сидів за столиком і щось розглядав на своєму телефоні. 

 

- Це хто? - Я зупинила Джанет, яка поверталася з порожньою тацею і кивнула в бік мужика. 

 

- Не знаю, але я часто його бачу тут, швидше за все, він зі служби охорони, - дівчина знизала плечима. 

 

- Чому зі служби охорони? - Особисто мені він зовсім не нагадував охоронця, швидше вже громилу якогось. 

 

- Ну, ти подивись на його статуру, там кожен мускул прокачаний, такий чоловік може одною правою на лопатки покласти. І, якщо чесно, то я б не відмовилася потрапити під його руку і бажано впасти прямо під нього, - Джанет голосно засміялася і тим самим привернула увагу того самого чоловіка. 

 

Він і справді був гарний собою, гарне тіло, темне волосся прибране назад, очі темно-карі... Мені подобалися очі кольору віскі у чоловіків, особливо коли вони могли ставати диявольського чорного кольору. Його руки, точніше, кисті, які не були прикриті сорочкою, були покриті татуюваннями й, якщо чесно, я вважала це неймовірно сексуальним.Все було в цьому чоловікові так, як мені подобалося, крім одного - він дивився на мене, як на порожнє місце, як на непорозуміння, немов мене тут не було.

 

І мене це трохи вибило з колії, я звикла зовсім до іншої реакції чоловічої статі на себе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно