Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

-Так і є,-сухо промовив Сергій і встав з гойдалки. Все-таки я своїми необдуманими словами спортила всю атмосферу,яка панувала у повітрі.

Як я і думала, Сергій вирушив до виходу,а я швидко поспішила за ним. Ця краса почекає,але його зараз не варто залишати на самоті. Тому що, його погані спогади викликані тільки через мою вину. 

Я повертаюся назад до сутінків кабінету і застаю Сергія біля бару. Його й не помітиш одразу,бо він зроблений у вигляді глобуса. З першого погляду і не здогадатися,що приховує собою матінка Земля.

Підходжу ближче, вкотре ловля себе на думці, що хочу обійняти цього чоловіка. Проте, він мене опереджує, повертаючись обличчям і протягуючи склянку з коричневим напоєм. Роблю ковток не задумуючись, рідина обпікає горло. Це коньяк, його ні з чим не сплутаєш. Тим паче, такий добрий,але зараз не про те.

Ми розташовуємося на зручних кріслах один напроти одного. Декілька хвилин триває тиша. Я боюся сказати знову щось не так,а Сергій просто п'є.Впевнена,що періодично він так кривиться не через міцний алкоголь. 

Щось їсть цього чоловіка зсередини і я навіть припускаю що. Біль втрати,розпач, образа і відчуття вини. Все це водночас завдає жахливу суміш муки,яку під дією алкоголю все таки не так легко приховати. Я знаю, що мушу щось сказати, якось вберегти його від проживання всього цього заново,але ніяк не можу підібрати підходящих слів.

А може зараз найкращим виходом є тиша і варто тільки зачекати, щоб він наважився оголити переді мною душу...