Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
ГУФНАҐЕЛЬ: Копняк (дає йому копняка в задок).
ПРОФЕСОР: О, мені вже легше! Дякую! (Довірчо.) Але ви, Юзефе, вважайте, щоб вас не впізнали!
ГУФНАҐЕЛЬ (до Лакея): Глянсувати!
ЛАКЕЇ: Ваксувати!
ГУФНАҐЕЛЬ: Ваксувати!
ЛАКЕЇ: Глянсувати!
ГУФНАҐЕЛЬ (вслуховується в музику із сусідньої зали): Як цей вальс занурює у мрії, гей-гей!
ПРОФЕСОР: Ходімо вже! Годі цього!
ЛАКЕЙ І: Цей-во! Не пхайся! Пильнуй свою ногу!
ЛАКЕЙ ІІ: Не варнякай, бо що з твого варнякання? Гівно!
ЛАКЕЙ ІІІ: Чия це нога?
ЛАКЕЙ І: То цього нового, цього графа, що на конях скаче.
ЛАКЕЙ ІІ: То велика нога... цей-во... хто подумав би, узагалі не графська... здоровецька... акурат як наші, тю...
ЛАКЕЙ ІІІ: Велика нога. В сам раз, як наші. Диви-но!
ЛАКЕЙ ІV: Пуцуй, не варнякай, гівно!
ГУФНАҐЕЛЬ (Професорові, щоби зберегти умовності перед Лакеями): А скільки, власне кажучи, кріселок має тепер лорд Блоттон?
ПРОФЕСОР: Лорд має, якщо я не помиляюся, загалом чотирнадцять кріселок.
ЛАКЕЙ ІІ: Цей-во, диви-но, ця нога щось вертиться!
ЛАКЕЙ І: Вертиться?
ЛАКЕЙ ІІ: Начебто підпихає мене. Диви-но!
ЛАКЕЙ ІІІ: Щось так якось ворушиться... ніби підпихає, чи що?
ЛАКЕЇ: Е-е-е-е! Що там з тією ногою?
ПРОФЕСОР: Однак через те, що два кріселка він відступив леді Естлі, лорд начебто має вже лише дванадцять кріселок, ве-е-е-е!
ГУФНАҐЕЛЬ: Отож наш дорогий лорд Блоттон має не більше, ніж дванадцять кріселок?
ПРОФЕСОР: Ве-е-е-е-е-е-е!
ЛАКЕЙ ІІ: Цей-во! Хлопаки! Бігме, пізнаю! Бігме, то Юзьова нога! Бігме, то Юзик!
ЛАКЕЙ І: Юзик?!
ГУФНАҐЕЛЬ: А я гадав, у лорда щонайменше шістнадцять кріселок.
ПРОФЕСОР: Він мав би й шістнадцять, якби не презентував два маркізові Піту, два, як я вже казав, леді Естлі. А я ве-ве-ве... я ве-е... ве-е... вправо. В-е... вліво. Блюю й блюю. В-е-е. Млоїть. Нудить. Блювота. Ве-е. Ве-е. Уширш і вдовж, углиб і навскіс. Блюю й блюю. Ве-е-ве-е. Яка нудота, як нудить, як млосно, ригаю, блюю, блювота, блювота абсолютна, радикальна, універсальна, космічна, фізична, метафізична, всевладна, всеохопна, блювота, блювота, блювота, блювота!
ГУФНАҐЕЛЬ: Копняк! Копняк! Копняк! Зараз, тільки ногу вивільню! (До Лакеїв.) Геть! (Лакеї відходять, Гуфнаґель копає Професора.) Є!
ПРОФЕСОР: Ох! Бог заплатить! Тобто хтось заплатить, але не Бог. Бога нема. Є ситуація. Я в ситуації. Мушу вибирати. Я вибираю революцію. Мені вже легше. Революція!
ГУФНАҐЕЛЬ:
Так, революція!
Революція пролетаріату!
ПРОФЕСОР: Революція, але ви, Юзефе, не викажіть себе! Бо я відповідаю. Я вас, Юзефе, сюди привів!
ГУФНАҐЕЛЬ: Вас б’ють дрижаки, професоре? Це лише підтверджує, що ви не маєте довіри до революційних подій. Довіра до революційних подій є неодмінною запорукою успіху тих-таки революційних подій. Революційні події поділяються на етапи та розгортаються за планом. Перший етап: пробратися в саме осердя аристократії й буржуазії. Це вже готово!
ПРОФЕСОР: Готово, готово, та якби вийшло на яв, що ви, Юзефе, колишній камердинер князя і вас звільнили зі служби за непокору приблизно шість років тому... а потім ще п’ять років в’язниці за політичну агітацію...
ГУФНАҐЕЛЬ: Страшно?
ПРОФЕСОР: Ну завжди...
ГУФНАҐЕЛЬ: Нагадую параграф номер 137-б нашої Революційної Теорії.
ПРОФЕСОР: 137-б? Авжеж. Так. Звісно. Згідно із цим параграфом моя свідомість є свідомістю буржуя, тобто свідомістю, зіпсутою в зародку класовими утисками, тобто все, що я відчуваю й думаю, є збоченим, хворим, звироднілим, фальшивим і помилковим... Унаслідок цього та певна тривога, яку я відчуваю, також збочена, цілковито зіпсута в зародку, і я маю викинути це із себе, позбутися цього, видалити, випхати... В-е-е... ве-е-е-е.... Ве-е-е і знову ве-е-е!
ГУФНАҐЕЛЬ: Копняк! (Копає його.)
ПРОФЕСОР: Дякую! Уже легше! Дякую! (Потирає сідниці.) О, як я себе ненавиджу!
ГУФНАҐЕЛЬ (понуро): Ненавидиш... буржую?
ПРОФЕСОР: Ненавиджу!
Але цю мою ненависть я теж ненавиджу!
Бо вона моя! Із мене! Хто ж це ненавидить?
Я, я ненавиджу! Я, буржуй!
Я, витвір хворої патологічної системи.
Я, наріст нездоровий. Болість, виразка,
Роз’їдена гріхом суспільним аж до кістки.
Отож ненавиджу себе... але ненавиджу
Мою ненависть... і знов ненавиджу
За те, що я ненавиджу ненависть, яка ненавидить
Мою ненависть... і я блюю, блюю, я... ве-е-е!
ГУФНАҐЕЛЬ: Прогнилий гниляк...
ПРОФЕСОР: Якби я міг себе... викинути...
ГУФНАҐЕЛЬ:
Хробаче, тішся, ми тебе затопчемо,
Революція ліквідує тебе.
ПРОФЕСОР: Знаю. Дякую. О так!
ГУФНАҐЕЛЬ: Революційні події тривають.
Перший етап, як я вже сказав: пробратися в саме осердя буржуазії. Готово.
Другий етап: нав’язати контакт із верствою пригноблюваних.
Це триває. (Тихше.) Вони впізнали мою ногу! Знають, що я їхній!
Третій етап революційних подій: розбуркати всі підривні елементи з метою спричинити суспільний переворот. Триває. Треба визнати, я мав непогану ідею з тими мішками! Мішки створюють атмосферу конспірації й анархії, мусять полегшити визволення прихованих токсинів цієї структуральної фази історичного процесу. Ви це побачите!
ПРОФЕСОР: Ве-е-е! (Гуфнаґель копає його.) О, дякую!
ГУФНАҐЕЛЬ: Інтелектуали діляться на дві категорії: ті, хто не дістали копняка в задок, і ті, хто дістали копняка в задок. Оті другі — є розсудливішими.
ПРОФЕСОР: Щиро кажучи, Юзефе, ваші дії здаються мені, як то мовиться, безглуздими, ідіотичними, непритямними, і ви, Юзефе, є для мене вкрай примітивним, а водночас скаженим плебеєм, напівінтелігентом, невігласом і взагалі... тому, як бачите, Юзефе, мені не бракує клепки, щоби триматися здаля від цих ідіотичних ініціатив... Але хто це так мислить? Я. А хто я? Я, збочений у зародку класовими утисками. Я, буржуй. Я, класовий ворог. Отож-бо моя думка про вас, Юзефе, і про вашу революційну діяльність мусить бути виблювана мною разом зі мною, разом зі мною, разом зі мною. Ве-е-е!
Ве-е-е!
Ве-е-е!
Виходять до бальної зали.
Тиша.
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): На... на-а-а-аго...
Заходить Фіор.
ФІОР: Тихо.
Спокій.
Зрозуміти...
Збагнути...
Обміркувати...
Тиша. Спокій. Ніщо не ворушиться.
АЛЬБЕРИНКА (крізь сон): На-а-а... на-аг...
ФІОР: Що це вона?
Тиша.
Ніщо не ворушиться і мчить усе
Сторч уперед...
Тиша.
Куди?
Рвучкий вітер, світло змигує, вікна хряскають.
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): На-а-а-аг...
Із двох боків сцени виходять Шарм і Фірулет у плащах і циліндрах, із пістолетами, тут-таки Злодюжки на повідцях.
ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Вогонь! (Стріляють, схибили, міняються місцями, уклони.) Вогонь! (Стріляють.)
ФІРУЛЕТ: Пас.
ШАРМ: Пас.
Кидають пістолети.
Підходять одне до одного зі Злодюжками на повідцях.
ШАРМ: Клятий... убити тебе, убити, убити...
ФІРУЛЕТ: Клятий... убити тебе, убити, убити...
ШАРМ: Знищити тебе...
ФІРУЛЕТ: Убити тебе...
Вдивляються один в одного.
ШАРМ: Я наче в дзегкало стгіляю...
ФІРУЛЕТ: Я наче в дзеркало стріляю...
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): На-а-аг...г...г...
ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Знову!
ФІРУЛЕТ (довірчим тоном): Роздягнися...
ШАРМ (довірчим тоном): Гоздягнися...
ФІРУЛЕТ (виклично): Я знімаю штани!
ШАРМ
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.