Читати книгу - "Любові полум’я"

— Та я… Ти мене шокувала, — відверто зізнається Таня.

— Покажи-но мені її фотографію, — дивлячись кудись у бік несподівано каже.

— Кого? — збентежено.

— Ти знаєш. Давай! — Машка скоса дивиться на сумку подруги, що лежить на сусідньому стільці.

Тетяна якусь мить сумнівається, а тоді тягнеться за торбинкою. Передає світлину в артистичні руки Марії і з надією притихає.

— Красиве стерво. Це ви усі разом на Буковелі минулої зими?

— Ти усе знаєш… — дивується Таня. — Я навіть…

— А тепер помовч хвильку, — діловим тоном наказує подруга.

Вона кладе фото на праву долоню і прикриває її лівою. Машка — шульга з дитинства. Є набуті, батьки яких свідомо хочуть розвинути у дитини ще й праву півкулю мозку, аби розширити її можливості у майбутньому. Та це тільки ускладнює життя. А от Марія була справжнім самородком, можливо, навіть індиго.

Таня спостерігає, як її подруга, нашіптуючи щось і закривши очі, майже медитує над світлиною. Вона проводить рукою по її поверхні, кілька разів ніби щось струшує з долоні… Тоді віддає Тетяні світлину і в черговий раз закурює… Мовчить хвилину чи дві. Не дивиться подрузі у вічі. А та сидить, боячись поворухнутися, хоча її і з’їдає тривога та нетерпіння.

— Дуже сильна у тебе суперниця, подруго, — нарешті видихає з димом Марія. — Напевно сама не знає, якою силою володіє. Вона… вона — з особливих.

— Що?! Теж мольфарка? — з жахом вимовляє Тетяна.

— Ой, Боже мій. Ні, не хвилюйся. Вона до магії відношення не має. Але вона… Мені іде якась скрипка чи квітка, не знаю, фіалка чи що? Не розумію, — морщить чоло відьма.

— Її звати Віола, — пояснює Таня. — Допоможи її якось усунути, щоб вона кудись зникла… Я не знаю, що робити. Мені хочеться її вбити! — нарешті випускає пару.

— Ну, ти даєш! Це було б найпростіше. Але я такими речами не займаюся. Я допомагаю людям вирішувати складні рівняння за відповідні винагороди. Але замовляння на смерть я не роблю. Є інші способи. Почнемо поволі, побавимося трохи, потріпаємо їм обом нерви.

— Це ми мені їх потріпаємо. Я вже не в стані більше терпіти. Давай щось радикальне! — переконливо попросить Тетяна.

— Радикальне кажеш? За радикальне доведеться платити високу ціну, — багатозначно повідомляє мольфарка.

— Я готова. Скільки?

Машка зневажливо сміється. Відчуває як примітивно мислить її колишня подруга. І вирішує пожартувати.

— А скільки тобі не шкода? — хитро зиркає у її бік. — На скільки ти оцінила мій вигляд? Он там стоїть мій кабріолет. Зимою їжджу у джипі…

— Кажи будь-яку суму. Я заплачу.

— Мільйон дасиш? — зробивши серйозний вигляд, прямо запитує. — Результат гарантую.

У Тетяни від озвучення такої цифри пересихає у горлі:

— Зелених?! — приголомшено.

— А яких же іще?! Мільйон американських рублів, звичайно, — підтверджує без тіні сарказму. — Ну, мовчиш?

— Розумієш, я сама ніколи такої суми готівкою не бачила. Навіть, не знаю як мені стільки зібрати непомітно, — починає пояснювати Тетяна, внутрішньо обурена нахабними розцінкам Марії. — Хіба якось частинами, впродовж якогось терміну…

— Таню, я — не банк: кредитів не видаю. А дівка тобі перейшла дорогу така, що не позаздриш. Прихопить зі собою не тільки твого чоловіка. Тож думай!

— Двісті тисяч, — вичавлює зі себе Тетяна.

Відьма регоче так, що обертаються відвідувачі з сусідніх столиків. Вона закидає назад голову, її глибоке декольте з пишними грудьми дрижить, примушуючи поблискувати красивий білий медальйон. Тетяна озлоблено, зі спантеличеним виразом обличчя чекає пояснень. Коли подруга нарешті припиняє свої нервові посіпування, каже, поклавши свою руку на її:

— Розслабся, я пожартувала. Просто хотіла переконатися у твоїй щедрості.

— Переконалася?! — роздратовано запитує Таня.

— Ти "яка була, така є"! Справа не в грошах. Мої послуги не з дешевих, але для тебе це не така уже й сума, — пояснила і додала: — Моя бабуся сказала, що на мені закінчиться наш мольфарський рід. Не сказала тільки чому. А зараз я це зрозуміла: якщо зроблю те, що ти просиш. Це буде мій кінець.

— Ти ж не можеш мені відмовити? — розхвилювалася Таня.

— Хм, не можу. І не тому, що ти мені, як сестра. А тому, що це — моя доля. Я спробую щось полегшити і виправити. Гірше не буде. Я і так не можу мати дітей. Але це, тобі не зрозуміти… Тому ми підемо послідовно. Коханка Віктора — не випадковий любовний зв’язок. Їхня енергетика — тотожна і біоритми теж. Та розірвати цей ідеальний союз можна. Якщо ти не відступиш!

"Машка була права з самого початку!", думала Тетяна. "І навіщо тільки були ті смішні ритуали із зашиванням волосся під підкладку, домішуванням якихось настоїв у пиття… Нічого не допомогло, ні на квант!" Залишалася одна надія на обряд привороту на Чорній горі. Мольфарка обіцяла, що почне діяти за кілька днів, максимум тижнів. Тож чекати залишалось недовго…

Ввечері Таня ввімкнула плазму у спальні. Процес розлучення затягувався, бо Віктор претендував на майно. Та саме це і було потрібно Тетяні — час. Безцільно перемикаючи канали, вона не помітила як занурилася в уявні інтимні сцени свого чоловіка з "тією". Вона бачила усе в подробицях, її зрадлива фантазія боляче ранила кожною деталлю поцілунку, доторку і зойку. Тетяна тяжко видихнула. Вона більше не могла зносити те пекло, що їй влаштовувала її уява. Ненавиділа їх і себе.

Ось він заходить з нею в квартиру. Поспіхом скидають одяг, несе її у спальню, починає роздягати…Вона звабливо вигинається, обвиваючи його шию руками…

— Hi-і! Я так більше не можу! — верещить Тетяна, кидаючи пульт на підлогу. — Збожеволію!!!

Вона хапається за голову і, бурмочучи щось собі під ніс, спускається на кухню за снодійним.

Їй до сих пір страшенно хотілося повисмикувати патла цій вертихвістці, але знала, що окрім ще більшої ненависті з боку Віктора нічого не отримає. Навіть не намагалася дізнатися, де була та квартира, що він їй купив. Не знала, де вона знаходилась, але бачила як з їх спільного рахунку зникла сума з п’ятьма нулями. На запитання, куди поділися гроші, відповів коротко, що мусить мати житло. Але ж продовжував жити у готелі! Отже, купив квартиру для неї.

Тетяна знайшла пуделко з ліками і всипала собі кілька таблеток у рот. Запила їх склянкою води, а тоді раптом вирішила прочитати складники на інструкції. Глянула на годинник — восьма вечора. О десятій прийде старший син. Отже, вона не залишиться сам на сам, вона мало чим ризикує… А Віктор якраз поїхав у Карпати. Певно, що і вона там! Значить, все продумано.

Вона ковтає одну за одною пригоршню таблеток,